Високий Замок Самбірщина

Чому територіальна реформа лякає «швидких» медиків?

Все почалося з того, що у 2013-му "швидких" медиків реформували. У результаті новацій, "швидка" вийшла зі складу центральних районних лікарень і виокремилася у самостійну структуру. На початках немало скептиків не вірили в успіх такої "авантюри", але два роки потому факти заговорили про користь. Принаймні, у цьому запевняють у Старосамбірському відділенні екстреної допомоги. А щоб не бути голослівними, керівник підстанції Олексій Калабаня навів кілька фактів.

Пригадали "швидкі" медики, як переходили з районного підпорядкування в обласне. Мали тоді на весь район 6 автівок, 6 медичних сумок із місячним запасом медикаментів і 2 тонни пального. Але до честі головного лікаря ЦРЛ Юрія Войтіва, екстрену медицину не "відселили" зі старих приміщень, як то сталося в деяких районах, та й карети "швидких" теж дісталися справні. Ба більше, екстрені медики і далі тісно співпрацюють з колективом ЦРЛ - всі на одну справу працюють.

Олексій Йосипович пригадує, що на зорі  реформування "швидким" було несолодко, але, каже, пощастило з обласним керівництвом і головний лікар екстреної допомоги області Юрій Пацюрко подбав, аби нині в його підшефних було усе: від дорогих медикаментів - до автомобілів з GPS-навігацією. Лише за останній рік на Старосамбірщині врятували від інфаркту щонайменше 20 людей. Ні, звичайно, врятували більше, але тих 20 були в критичному стані і, аби мати надію на життя, потребували негайного введення відповідного препарату. Раніше про таке тут і мріяти не бралися - одна доза тих ліків коштує близько 25 тисяч гривень. А тепер препарат за потреби вводять безкоштовно. Мають і ліки для хворих гемофілією. Кажуть, горянам, Богу дякувати, той препарат не згодився, а от у сусід-ньому Самборі вже одну дозу використали. А це знову ж таки, когось із хворих звільнили від роздумів, де роздобути 70 тисяч гривень на ліки, без яких життя під загрозою.

Та є ще один позитивний момент у роботі екстреної медицини. Тепер всі колишні "швидкі" працюють в єдиній структурі. Тобто, якщо йде виклик на номер "103", його приймає спільний для всієї області диспетчер і вже він скеровує на, скажімо, місце ДТП ті бригади і з тих населених пунктів, які найближче. Тобто, "швидкі" не діляться на "ваших" і "наших", тому тепер, скажімо, старосамбірські Надиби, Сусідовичі чи Гуманець лікуються у самбірських бригад і всіх це влаштовує, бо так ближче. І в цьому світлі найбільше, що хвилює медиків сьогодні, що майбутня територіальна реформа поламає їхню вже майже відлагоджену за новими принципами роботу. Кажуть, що після того, як всі землі поділяться між громадами, то вести мову про якусь міжрайонну співпрацю "швидких" - і думати зась. Ну, не поїде тепер на ДТП у Ясеницю бригада "швидкої" з Турки хоча б з тієї причини, що громада, яка утримує своїх медиків своїм коштом, не дозволить тратитися на пальне і медикаменти для "чужаків". І цього лікарі бояться найбільше. Бо доведеться знову повертатися до старого і в критичних ситуаціях розводити руками з розумінням, що  допомогти нічим не можуть. І то буде особливо гірко після теперішніх позитивних змін.

 

А от що справді не змінилося, як зізнався пан Калабаня, так це почасти нерозуміння деяких земляків:  для чого існують "швидкі допомоги". Тому  Олексій  Йосипович  попросив нагадати читачам, що карети екстреної медицини не виїжджають на зубні болі, проведення судово-медичної експертизи, для вимірювання глюкози в крові чи запису ЕКГ за бажанням пацієнта. А найбільшою проблемою горян, на думку медиків, є те, що люди роками не займаються своїм здоров'ям, доводять себе до критичного стану, а далі уповають на "швидку" медицину, а якщо кому не дадуть ради - винні лікарі. А ще, каже пан Калабаня, мають екстрені медики, принаймні на Старосамбіщині, й іншу проблему. Держава повідомила людей, що "швидкі" зобов'язані прибути на виклик за 5-20 хвилин. В реальності зробити це не так просто, в гірському регіоні - практично неможливо. З одного боку, проїхати бездоріжжям нелегко. А з іншого, мають проблему з кадрами. Тобто, якщо Старосамбірський кущ обслуговує дві бригади, а в якийсь момент отримали три виклики з різних населених пунктів, то, логічно, що до когось виїхати не зможуть. Принаймні,  за 20 хвилин не з'являться точно. І з того приводу в медицині мають трохи жалю на місцевих депутатів, які регулярно звертаються до столичної влади й просять за усіх на світі, тільки не за екстрену медицину - аби в районі розширили штат "швидких" лікарів. Бо ж,  зрештою, просять не для себе, а щоби краще надавати послуги землякам і більше не пояснювати, чому до когось на виклик їдуть одразу, а комусь доводиться і почекати.

Олена ЛАВРИК

 

А декларації де?

Депутати Самбірської районної ради, як з’ясувалося зі слів керуючого справами цього відомства Михайла Павлючика, не спішать оприлюднювати свої декларації за минулий рік. Признатися, ми й самі не знали, що депутати місцевої  ради мусять доповідати про свої доходи. Проте, Михайло Павлович наголосив на тому, що відділення СБУ уже киває пальцем у бік райради за те, що народні обранці не поспішають "ділитися" доходами. Запит  виголосили у сесійній залі райради, але не можемо твердити, що депутати щиро цим перейнялися. Було відчуття, що повідомлення пана Павлючика пролетіло повз вуха.

 

Роман ПОГОНИЧ.

Останнє оновлення (Понеділок, 31 серпня 2015, 20:55)

 

Знань з україністики не підтвердили, але  студентами  бюджетної  форми  навчання  стали

У одному з попередніх номерів "Високозамківської Самбірщини" йшла мова про те, що претенденти на золоті та срібні медалі у Самбірському районі не підтвердили рівня своїх знань з української мови та літератури під час ЗНО.

причому, прозвучала доволі ганебна цифра - таких, що не підтвердили  знань, - 58 відсотків. Саме таку цифру озвучила керівник обласного освітянського відомства Олександра Небожук. Після того ми навіть не вважали за потрібне брати коментарі у відділі освіти РДА. Але керівники відділу все ж забажали дати свої міркування.

Зокрема, головний спеціаліст відділу освіти Роман Бойко зазначив для "Високого Замку", що високих результатів з української мови та літератури досягли Олег Кір з Біскович, Анастасія Вавшкевич (Рудківська гімназія), Юлія Кондра з Новосілок, які підтвердили свої річні оцінки у 12 балів. Ще дев’ять випускників одинадцятих класів отримали 11 балів,
а 15 - 10 балів.

 

Всього ж на золоті та срібні медалі у районі претендувало 33 особи, з них підтвердили свої знання 19, тобто пані Небожук правильно вирахувала той відсоток. Незважаючи на це, незважаючи на критику, яка полинула на адресу педагогів та директорів шкіл, 32 претенденти на медалі вступили на перші курси вищих навчальних закладів на бюджетну форму навчання. Тобто, своїм вступом вони в принципі реабілітували себе та підтвердили рівень знань, здобутих у сільських навчальних закладах. Крім того, Роман Бойко сказав, що той ганебний відсоток у районі якось переживуть, але пишатимуться тим, що їхні претенденти на шкільні нагороди ус-пішно здолали вступ у вищі навчальні заклади.

Роман ПОГОНИЧ

 

Громадські активісти визнали, що у відділі освіти працюють чесні люди, але вибачень не просили

Напередодні нового навчального року міський голова Самбора Тарас Копиляк об’їхав усі заклади з тим, щоб подивитися, як вони  готові прийняти дітей. Залишився задоволеним  і  висловив вдячність батькам школярів і педагогам за літню роботу. А ще зазначив, що коли порівнювати стан закладів, які він приймав, з тим, що є зараз, - то небо і земля.

Встигли поміняти немало вікон, дверей, попровадити потужні ремонти, зокрема, у першій, десятій, третій школах, мінятимуть покрівлю у четвертій. Окремо згадав гімназію, у якій туалети на початку каденції були такі, що сором увійти, тепер же все відремонтували. Особлива гордість міста - фасади СШ №1 та №10. Якщо і наступних років такими темпами провадити ремонтні роботи у навчальних закладах, то з часом  матимемо заклади європейського зразка, резюмував міський голова.

Але в історії з ремонтами шкіл є ще одна "біла пляма". В грудні минулого року в ратуші вчинився скандал. Одна з громадських організацій мала підозру, що у навчальних закладх на ремонтах хтось собі гріє руки. Зрештою, навіть не хтось, а ледь не керівник відділу освіти Наталія Юзвяк. Активісти домагалися створення комісії і ретельної перевірки. Комісію створили, вона попрацювала, а ми обіцяли читачам розповісти про результати ревізії. Проте, минав час, а на наші прохання до різних чиновників,  документ ніхто  не продемонстрував. Тому, коли прийшли на прес-конференцію, то саме час був поскаржитися міському голові  на те, що документ чомусь приховують. Мер зазначив, що ніхто з цього не робить таємниці і буквально через кілька хвилин журналістам продемонстрували висновки комісії, до якої входили і представники влади, і громадські активісти. Ми не будемо втомлювати читача кількома листками тексту, а лише констатуємо підсумок: зловживань не виявлено. Іншими словами, громадські активісти, здійнявши галас, своїх підозр не довели. Але що цікаво, і привселюдних вибачень не було. У той грудневий час навіть ходила по руках газета, у якій чорним по білому писали активісти про свої підозри. Пригадую, коли все це щойно розпочиналося, керівник освітянського відомства Наталя Юзвяк сказала: "Нас уже 100 разів перевіряли усі, кому не лінь, ну перевірять 101-й". Хоча у приватній розмові зазначила, що її батько приніс додому з церкви газету  громадських активістів із звинуваченням відділу освіти. Наталія Іванівна довго пояснювала, що все це неправда, але батька, який хапався за серце, годі було переконати... Але активістам - не до вибачень і чиєсь здоров’я - не тема.

 

Є у Самборі ще одна ситуація. У одному з видань громадської організації було повідомлення про начебто нечистоплотність когось із волонтерів від влади. Один із волонтерів подав до суду на громадську організацію, а тепер її захист твердить, мовляв, не мали на увазі те, на що скаржиться позивач, і взагалі, доведіть, що це ми писали… У часі передвиборчої кампанії таких листівок чи газет буде немало - Самбір славиться обливанням брудом. І важливо, щоб люди вчилися відділяти зерно від полови, а політики - поводили себе толерантно. Бо вибори приходять і відходять, а люди залишаються.

Роман ІВАНЧУК

 

І другого сина до війська забрали

Ми перейнялися клопотом жительки Чайкович Марії Іванчак, яка звернулася до редакції за допомогою. Але єдине, що можемо, то привернути увагу громади.

Пані Марія розповіла, що її син Володимир одного разу потрапив у якусь халепу. Чи то хтось на нього міліцію викликав, чи то машина правоохоронців сама підібрала його на підпитку - це  не суть важливо. Факт той, що серед ночі він опинився у Самбірському міськвідділі міліції, а вранці його спровадили до військкомату. Там відразу пройшов медогляд і лише на день приїхав додому, аби розповісти матері, що йде до війська. Пані Марія щось йому  у дорогу зібрала і відправила. Зараз Володимир на полігоні проходить вишкіл, а потім може опинитися на фронті.  А  матері  залишилося  кілька питань, на які вона шукає відповіді: чому з міліції сина відправили у військкомат, чому його взагалі взяли служити, коли він був, за словами матері, комісований свого часу і армійської служби не проходив? Мовляв, що толку з такого бійця. Але і на це пані Марія не надто скаржиться, бо розуміє, що війна в державі, що хтось має обороняти її. Але дуже просить і нашого впливу, і впливу влади на те, аби Володимира на війну не взяли, бо молодший син Михайло уже на передовій зі серпня. Мама назвала нам гарячі фронтові точки, де він був, а потім додала:  хіба скаже правду... Не знаємо, чи є така норма, аби відразу двох синів брали на війну, але нам видається, що пані Марія у чомусь має рацію: віддати зразу двох - складно. За  одного  душа болить, а тут відразу біль душі треба на двох ділити.

 

Роман ІВАНЧУК.

Останнє оновлення (Понеділок, 31 серпня 2015, 20:47)