Високий Замок Самбірщина

Рішення влади про виділення пляців воїнам АТО оскаржують у суді

В Інтернеті з’явилася інформація про те, що Львівщина виділила уже воїнам АТО близько півтори тисячі пляців під забудову. Якщо враховувати, що лише Самбір роздав 270 ділянок, то можна зробити висновок, що левова частка - за нашим містом. Бо в інших роздали мізер.

ТА НАВІТЬ після цього заяви на виділення ділянок для воїнів АТО продовжують надходити і додатково є ще півсотні. Навіть приїжджав чоловік зі Львова і коли просив план під забудову у Самборі, сказав, що в обласному центрі не дочекається. Лише протягом одного дня в ратуші зареєстрували 7 таких прохань. А ті щасливчики, які вже отримали місця під забудову у мікрорайоні цукрового заводу, активно  взялися виробляти відповідну документацію. Розповідаючи про це, міський голова Тарас Копиляк зазначив, що питання про виділення саме там земельної ділянки, викликало у депутатів немало дискусій, питання проходило "зі скрипом", але, Богу дякувати, пройшло. Той "скрип" був викликаний різними міркуваннями, на які, безперечно, депутати мали право. Тарас Васильович додав, що приїжджали юристи від цукрового заводу і визнали, що земля, яка колись належала цукровикам, тепер не належить. У ці дні в ратуші мала відбутися нарада з представниками комунальних служб, які злагоджено мають допомогти новим забудівельникам у підведенні до кварталу води, світла, газу, каналізації. Більше того, мер каже, що коли "наріжуть" пляци, то він організує прокладання цивілізованих доріг, аби кожен мав нормальний заїзд. Твердить, що в Європі будівництво таких кварталів розпочинається власне з доріг. Це у нас спочатку будують, а потім думають про облаштування вулиць. Хоча, вислухавши все це, журналісти попросили міського голову підтвердити чи спростувати чутки про те, що хтось оскаржує рішення сесії міськради про виділення там ділянок воїнам АТО, бо, мовляв, вони примикають до промислової зони міста. Тарас Копиляк підтвердив, що громадянка Сікорська (щоправда, не уточнював, хто вона і яке має відношення до промислової зони) подала заяву у суд. Безперечно, має право на це, як і може мати свої аргументи. Однак, мер споді-вається, що суд прийме правильне і законне рішення і навіть допустив, що жоден служитель
Феміди, мабуть, не дозволить відмінити владне рішення, яким воїнам АТО виділили землю. Один з бійців, дізнавшись про суд, сказав, що хлопцям доводиться ціною життя відстоювати на сході українську землю, а в Самборі - в судах.

 

Минулого тижня  відбулося перше судове слухання. Тема дуже цікава - коли щось ще почуємо, то неодмінно розповімо.

Роман ІВАНЧУК.

 

59 тисяч 999 вареників передали для фронту сільські ґаздині

У рудківчан - давні, добрі стосунки з партнерами польського міста Дембіце - їздять у гості одні до одних, обмінюються досвідом, пишуть спільні проекти. І, як заведено серед друзів, допомагають одні одним. У часі війни з Росією партнери з Польщі зібрали немало цінного, зокрема, миючих засобів, предметів особистої гігієни і через активістів Івана Лозинського і Миколу Когута передали у Рудки. А вже звідти волонтери відвезли презенти на східний фронт.

Але поміч від поляків - це лише один штрих. Насправді ж, минулого тижня волонтери Олег Домчак, Володимир Шведа і Володимир Кужидло транспортували на схід і… тисячі вареників, і півтонни ковбасних виробів, і кілька тонн городини.  Депутат Самбірської  райради Микола Фрей, який був одним із ініціаторів вареничної справи, зізнався, що коли звертається до людей за допомогою для війська, то все частіше у відповідь бачить знизування плечима, бо нарід бідніє. Та коли жінки дізналися, що мова йде про те, аби наліпити пирогів, не відмовився ніхто. Так з хати у хату передали новину і у визначений час сільські ґаздині збиралися у визначеному місці. Кажуть, і робота в гурті йшла добре, і поспілкувалися. Декан Рудківського деканату УГКЦ  о.Іван Заяць  теж оголосив серед парафіян про ініціативу, більше того, допомагав жінкам ті пироги варити. Просто на церковному подвір’ї розклали багаття і в чанах варили свою продукцію... Коли ви читаєте ці рядки, вареники від господинь зі Шептич, Михайлевич, Вістович, Рудок, Чернихова, Острова, Погірців, Конюшок-Королівських - уже на передовій. Солдати кажуть, що такі домашні смаколики направду нагадують і  рідні терени, і матерів, які ті пироги ліплять. Треба сказати, що відра з варениками заливали смальцем зі шкварками, у Львові увесь товар перевантажили у спеціальну техніку і доїхали вареники на схід майже свіжими. Наш репортер був у Рудках акурат у той час, коли села звозили свої пироги. Виглядали вони так апетитно, що я не втримався від гріха - з одного відра украв один вареник - думаю, воїни з передової мені простять. Отож, було 60 тисяч пирогів, а стало 59 999.

До речі, солдати уже знають, що наші волентри без нашої ковбаси на схід не їдуть. Цього разу допомогли її придбати чи долучилися грішми і поміччю у поїздці колективи райспоживспілки (Володимир Малецький), Вістовицької кераміки (Галина Тимкович), жителі Острова  і  Чернихова, Волі Баранецької, Міжгайців, Берестян, Баранівців, Верхівців, Садкович, Корнич, підприємець Ярослав Кубайовський, рідна сестра Героя Майдану Володимира Жеребного з Рудок - Марічка та інші добрі люди.

 

Роман ІВАНЧУК

 

Чуква вклонилася пам’яті Івана Луцишина

Іван Луцишин. Загинув за волю України 17 серпня 2014 року під час артилерійського обстрілу міста Лутугине Луганської області. Командир відділення зв'язку 24-ї окремої механізованої бригади. Нагороджений Указом Президента "За особисту мужність та високий професіоналізм, виявляні у захисті держаного суверенітету та територіальної цілісності України” Орденом "За мужність"
ІІІ ступеня (посмертно). Похований у селі Чуква… Такими назавжди будуть останні
рядки біографії нашого молодого земляка…

У День Незалежності у  Чукві громада освятила величний пам'ятник Іванові на сільському кладовищі. Його допомогли спорудити громади Дублян, де Іван народився і ходив у школу, Чукви, де він потім навчався і жив, та за фінансової підтримки народного депутата України Ярослава Дубневича.

 

Роман ІВАНЧУК.
 

У День народження України  Сушиця згадала свого Героя

День Незалежності у невеличкому селі Сушиця був сумним. Рівно рік тому усі стояли навколішки і стрічали свого Героя Степана Петрівського. Його молоде життя обірвалося на сході України за нас з вами, за те, щоб ми могли нині у вишиванках вийти уже на наступний день Незалежності.

Тому Сушиця у свій Народний дім прийшла святково вбрана, але настрій був не зовсім святковим. Прийшли, щоб розділити смуток родини Петрівських, які уже рік живуть без Степана. Була молитва, були сумні пісні, слова співчуття і щира материнська вдячність  за підтримку у гіркі хвилини розпачі, які розтягнулися на довгі 365 днів і ночей. Серед гостей того дня був і керівник "Еко-Оптіми" Максим Козицький та спрезентував сільській дітворі спортивний подарунок - нехай під мирним небом, яке відстоював для них Степан Петрівський, зростають здоровими і щасливими... А за кілька днів до того у Сушицю, щоб розділити батьківський біль, приїхали на спільну молитву в церкві бойові побратими Степана.

 

Роман ІВАНЧУК.
 

10 днів темряви і… смерть

У минулому номері спецвипуску ми розповідали про дуже прикру ситуацію, у яку потрапила самбірянка Ірина Хмилівська на Бойківському Конгресі біля Турки. Автівка зрушила з місця - чи сама, чи хтось її штовхнув, і  серед ночі  потрощила намети, у яких у той час спали люди.

Ірина отримала найскладніші травми, а її родичі перейнялися тим, що слідство, з їхньої точки зору, розпочалося не зовсім
об'єктивно. Про це ми і розповіли.

Однак у середу ввечері, коли газета була уже віддрукована, наді-йшла з Турківської лікарні погана звістка - дівчина померла, так і не повернувшись  до  свідомості.

Після 10 днів коми брат загиблої, самбірянин Ігор Каратник написав на своїй сторінці у "ВКонтакте": "19 серпня після важкої травми, не приходячи до себе, померла моя дорогесенька сестричка Хмилівська Іринка! Просимо про молитву і хай її невинна добра душа буде на небі! А пам'ять буде вічною!" 25-річна Ірина Хмилівська працювала учителем фізкультури у Самбірській спортивній школі, була єдиною дитиною у сім'ї.

Ми анонсували попереднього разу, що футболісти у День Незалежності влаштовуватимуть благодійний турнір, а виручені кошти передадуть на лікування Ірини. Не встигли… Однак, повідомив організатор матчу Петро Галушка, від ідеї не відмовилися, а кошти, які зберуть, передадуть батькам Ірини.

 

Роман ІВАНЧУК.