Високий Замок Самбірщина

Гравій крадуть, але шуфлями

Чергове повідомлення з Самбірської міліції від майора Тетяни Охріменко переконало у тому, що хоч  на промисловій основі гравій уже не крадуть, але шуфлями крадії  працюють. Отож, посеред ночі правоохоронців повідомили про вантажний автомобіль, який поїхав на річку Дністер для забору піщано-гравійної суміші. Група швидкого реагування під керівництвом старшого зміни Миколи Кіса виїхала на місце імовірної події. І справді, через дві години біля хутора Хатки поблизу Ралівки надибали на вантажний автомобіль "ЗІЛ-130", на який три чоловіки лопатами накидували гравій.

 

Роман ПОГОНИЧ.

 

Давні суперники знову «ділили» Кубок Незалежності

У серпні 2000 року, коли ще існувала Підкарпатська футбольна аматорська ліга, її президент Ярослав Хомин організував розіграш кубка Незалежності. Провели його під патронатом тодішнього депутата Верховної Ради Ореста Фурдичка.

У першому фіналі зустрілися команди Самбора і Нижанкович. Перемогли прикордонні футболісти. Надалі за Кубок Незалежності змагаються тільки команди Самбірщини. Проводить його районна організація ФСТ "Колос". А щоб розіграшу надати масовості, то в ньому беруть участь окремо колективи першої і другої ліг.

Фінальні поєдинки відбулися  19 серпня. День святковий, тому і самбірський стадіон ім. Лева Броварського був вщерть заповнений уболівальниками. За менший кубок боролися "Метеор" з Максимович і "Едіс" зі Сідого. У першому таймі суперники обмінялися голами, а наприкінці другого перша команда вирвала перемогу.

У головному поєдинку зустрілися постійні учасники фіналів, лідери районного чемпіонату - луківська "Ватра" і долобівський "Дністер". Команди по два рази були володарями кубка Незалежності. У цьому поєдинку деяку перевагу мали "дністрівці", але втілити її в голи вони зуміли лише один раз незадовго до закінчення матчу. Отже, застосувавши каламбур, можна сказати, що "Дністер" погасив "Ватру".

 

Відбулося нагородження фіналістів. Дипломи, медалі і кубки вручали представники громадської організації "Самопоміч" і голова районної організації ФСТ "Колос" Руслан Хомин. До речі, "Самопоміч" є надійним спонсором “колосовців” у розвитку спорту на Самбірщині, за що її районний керівник Юрій Бучко удостоївся Подяки.

Ігор ТИЛИЧКО

 

Біля старосамбірських вітряків вшанували і «Високий Замок»

Спочатку мету цієї спортивної імпрези я не збагнув. Це уже потім дійшло, коли побачив усе на власні очі. Юні спортовці Старого Самбора вирішили здійснити крос на гору до вітряків.

Один з ініціаторів дійства, керівник підприємства "Еко-Оптіма" Максим

Козицький пояснив, що легкоатлетичний крос на висоту більше 500 метрів над рівнем моря - це не тільки складний шлях, але й гартування сили волі. Бо долає у житті складні перепони лише сильний
духом і нехай це буде не найбільша вершина, яку  взяли  атлети.

Насправді ж, близько півсотні юнаків та дівчат поділилися на вікові групи і всі мали свою дистанцію. Треба сказати, що дистанція не така вже й проста, але орієнтиром були сучасні вітряки і кожному хотілося якомога швидше до них дістатися. А вже на маківці гори були і нагороди, і фуршет, і вітання від керівника районної Самопомочі Андрія Волощака, першого заступника голови Старосамбірської РДА Ігоря Жука, директора "Еко-Оптіми" Максима Козицького, львівської поетеси зі старосамбірським корінням Любові Долик. А тепер про тих, хто у своїх групах здолав вершину найпершим, - Ярина Антошик, Софія Митрошина, Олег Кохан, Данило Москаленко, Назарій Білинський, Олександр Горун, Юрій Білас, Володимир Чайківський, Анастасія Леус, Діана Денис, Настя Лещишин, Василина Коліба, Денис Давидов, Роман Децик. Під час нагородження у кількох місцях під аплодисменти хтось вигукнув: "Високий Замок"! Це просто переможці мешкають у
однойменному мікрорайоні, а нам
так само було приємно, бо й ми з "Високого Замку", але іншого.

Таке враження, що молодь сама собі організувала гарне спортивне свято… А чому б ні?

Роман ПОГОНИЧ.

 

Рейтинги кандидатів будуть малювати виборці?

Найбільша політична сенсація минулого тижня - хтось роздавав у Самборі листочки з рейтингами імовірних кандидатів. Мовляв, десь проводили соціологічне опитування - і нате вам результати. На скільки вони правильні, ми не беремося судити, хоча, звісно, кожен собі може намалювати на комп'ютері ті підсумки, які йому хочеться.

Проте, журналісти на прес-конференції не упустили нагоди перепитати у нинішнього господаря ратуші Тарася Копиляка, що він з цього приводу думає. Як нам здалося, політика його не надто цікавила, а наше запитання - не надто роздратувало. Мер зазначив, що  перед виборами таке трапляється, бо гуртуються бажаючі йти до влади, розпочинаються політичні ігри, у яких хтось, відстоюючи свої бізнесові чи інші інтереси, прагне прийти до влади. Офіційно передвиборча кампанія ще не стартувала, але рейтинги кандидатів, вважає мер, будуть писати не ті, які хочуть до влади, а люди самі. При цьому,  рейтинги будуть виставляти не за обіцянками, а за конкретними  попередніми справами претендентів.

 

Роман ПОГОНИЧ.

Останнє оновлення (Понеділок, 31 серпня 2015, 20:59)

 

Чому територіальна реформа лякає «швидких» медиків?

Все почалося з того, що у 2013-му "швидких" медиків реформували. У результаті новацій, "швидка" вийшла зі складу центральних районних лікарень і виокремилася у самостійну структуру. На початках немало скептиків не вірили в успіх такої "авантюри", але два роки потому факти заговорили про користь. Принаймні, у цьому запевняють у Старосамбірському відділенні екстреної допомоги. А щоб не бути голослівними, керівник підстанції Олексій Калабаня навів кілька фактів.

Пригадали "швидкі" медики, як переходили з районного підпорядкування в обласне. Мали тоді на весь район 6 автівок, 6 медичних сумок із місячним запасом медикаментів і 2 тонни пального. Але до честі головного лікаря ЦРЛ Юрія Войтіва, екстрену медицину не "відселили" зі старих приміщень, як то сталося в деяких районах, та й карети "швидких" теж дісталися справні. Ба більше, екстрені медики і далі тісно співпрацюють з колективом ЦРЛ - всі на одну справу працюють.

Олексій Йосипович пригадує, що на зорі  реформування "швидким" було несолодко, але, каже, пощастило з обласним керівництвом і головний лікар екстреної допомоги області Юрій Пацюрко подбав, аби нині в його підшефних було усе: від дорогих медикаментів - до автомобілів з GPS-навігацією. Лише за останній рік на Старосамбірщині врятували від інфаркту щонайменше 20 людей. Ні, звичайно, врятували більше, але тих 20 були в критичному стані і, аби мати надію на життя, потребували негайного введення відповідного препарату. Раніше про таке тут і мріяти не бралися - одна доза тих ліків коштує близько 25 тисяч гривень. А тепер препарат за потреби вводять безкоштовно. Мають і ліки для хворих гемофілією. Кажуть, горянам, Богу дякувати, той препарат не згодився, а от у сусід-ньому Самборі вже одну дозу використали. А це знову ж таки, когось із хворих звільнили від роздумів, де роздобути 70 тисяч гривень на ліки, без яких життя під загрозою.

Та є ще один позитивний момент у роботі екстреної медицини. Тепер всі колишні "швидкі" працюють в єдиній структурі. Тобто, якщо йде виклик на номер "103", його приймає спільний для всієї області диспетчер і вже він скеровує на, скажімо, місце ДТП ті бригади і з тих населених пунктів, які найближче. Тобто, "швидкі" не діляться на "ваших" і "наших", тому тепер, скажімо, старосамбірські Надиби, Сусідовичі чи Гуманець лікуються у самбірських бригад і всіх це влаштовує, бо так ближче. І в цьому світлі найбільше, що хвилює медиків сьогодні, що майбутня територіальна реформа поламає їхню вже майже відлагоджену за новими принципами роботу. Кажуть, що після того, як всі землі поділяться між громадами, то вести мову про якусь міжрайонну співпрацю "швидких" - і думати зась. Ну, не поїде тепер на ДТП у Ясеницю бригада "швидкої" з Турки хоча б з тієї причини, що громада, яка утримує своїх медиків своїм коштом, не дозволить тратитися на пальне і медикаменти для "чужаків". І цього лікарі бояться найбільше. Бо доведеться знову повертатися до старого і в критичних ситуаціях розводити руками з розумінням, що  допомогти нічим не можуть. І то буде особливо гірко після теперішніх позитивних змін.

 

А от що справді не змінилося, як зізнався пан Калабаня, так це почасти нерозуміння деяких земляків:  для чого існують "швидкі допомоги". Тому  Олексій  Йосипович  попросив нагадати читачам, що карети екстреної медицини не виїжджають на зубні болі, проведення судово-медичної експертизи, для вимірювання глюкози в крові чи запису ЕКГ за бажанням пацієнта. А найбільшою проблемою горян, на думку медиків, є те, що люди роками не займаються своїм здоров'ям, доводять себе до критичного стану, а далі уповають на "швидку" медицину, а якщо кому не дадуть ради - винні лікарі. А ще, каже пан Калабаня, мають екстрені медики, принаймні на Старосамбіщині, й іншу проблему. Держава повідомила людей, що "швидкі" зобов'язані прибути на виклик за 5-20 хвилин. В реальності зробити це не так просто, в гірському регіоні - практично неможливо. З одного боку, проїхати бездоріжжям нелегко. А з іншого, мають проблему з кадрами. Тобто, якщо Старосамбірський кущ обслуговує дві бригади, а в якийсь момент отримали три виклики з різних населених пунктів, то, логічно, що до когось виїхати не зможуть. Принаймні,  за 20 хвилин не з'являться точно. І з того приводу в медицині мають трохи жалю на місцевих депутатів, які регулярно звертаються до столичної влади й просять за усіх на світі, тільки не за екстрену медицину - аби в районі розширили штат "швидких" лікарів. Бо ж,  зрештою, просять не для себе, а щоби краще надавати послуги землякам і більше не пояснювати, чому до когось на виклик їдуть одразу, а комусь доводиться і почекати.

Олена ЛАВРИК