Високий Замок Самбірщина

Шанувальники улюбленого волейболу Володі Юричка знову мірялися силами

Вдруге відбувається волейбольний турнір "Меморіал Володимира Юричка".

Цього разу змагання згуртували шість команд - переможець турніру, жіноча збірна медичного університету ім. Богомольця (м. Київ), команда "Дністер", за яку грає батько Героя В. Юричко, команда СШ №3, гімназії та СТЕТІ, збірна команди ветеранів "50+1". Народний депутат Андрій Лопушанський, який долучився до організації турніру, висловив вдячність тим, хто провадить цю благородну справу і у такий спосіб вшановує загиблих на війні, зокрема, директору технікуму М. Козловському, директору Самбірського ліцею сфери послуг №2 М. Тарасович, команді суддів Б. Карпінцю, Ю. Маланію, працівнику міськвиконкому В. Яцківському. Андрій Лопушанський зізнався "Високому Замку", що має у планах і надалі проводити такі турніри-меморіали пам'яті за загиблими Героями Небесної Сотні і АТО на всеукраїнських і  міжнародних рівнях. За задумом, вони відбуватимуться у Хирові, де закінчується будівництво спортивно-оздоровчого комплексу європейського рівня.

 

Роман ПОГОНИЧ.

 

Військо поповнилося 20 земляками

Незважаючи на війну на сході, професія військового не втрачає популярності. Можливо, молодих людей вабить немала за нинішніми мірками зарплата? Але факт залишається фактом - минулого тижня, розповів військовий комісар Самбора Сергій Бабич, 20 чоловіків пішли на контрактну службу. Їх скерували у навчальні центри України.

 

Роман ПОГОНИЧ.

 

Нагороджена жертовність

Ми не забуваємо ні загиблих Героїв Небесної Сотні, ні тих, хто віддає себе перемозі на фронті. Нам  приємно, що й наших земляків помітили і медаллю "За жертовність і любов для України" від Патріарха Київського і всієї Руси -України нагородили Павла Андрущенка, Зеновія Гіля, Петра Качинського, Івана Павліша, Михайла Турчина, Михайла Панчишина, Юрія Матіяша, Володимира Демчака, Петра Гренюха, Олексія Дмитраха, Ярослава Ковальчука, Василя Бурлаєнка, Руслана Лісовця, Ростислава Чаплинського.

 

Роман ПОГОНИЧ.

 

Де голова Жиліна?

Наша газета підняла цю тему кілька тижнів тому. Наприкінці вулиці Купилевої у Самборі стояв пам'ятник Жиліну. Стояв так довго, що у нього відвалилася голова.

Чутки про те, що її хтось навмисне звалив, не підтвердили в поліції, а отже, єдино правильною залишається версія про те, що сам час знищив пам'ятник. Торкнулися цього питання і депутати, коли зібралися на сесію міськради, зокрема Любов Мосійчук риторично запитувала, що робити далі. Якоїсь конкретної відповіді від міського голови Юрія Гамара не почули. Почули, що цю голову хтось десь начебто зберігає. Але хто, де і навіщо - невідомо. Зрештою, як і невідомо, чи будуть пам'ятник перевозити на цвинтар, чи будуть доштуковувати ту чи іншу голову, щоб залишити монумент на старому місці. Наразі Жилін як стояв без голови, так і стоїть. Нам повідомили, що уже приїжджали якісь телевізійники, отож, де той сюжет вигулькне, поняття не маємо.

Минулого тижня нам зателефонував чоловік, який, як нам здається, чи не першим забив тривогу з приводу пам'ятника, який власне і приходив з цією темою до депутата міськради Любові Мосійчук. Він не хотів нам представитися, мовляв, "неважливо моє прізвище". Та, зрештою, і нам не стільки важливо прізвище, скільки сказане. На думку чоловіка, є багато самбірян (він опитував), які хочуть, щоб Жиліна відновили на цьому ж місціПамятником опікуються воїни-афганці і їм, зі слів співрозмовника, не байдужою є ця та тема. Коли ми перепитали, хто і яким коштом має відновлювати голову Жиліну, чоловік сказав, що цей обов'язок має взяти на себе міський голова. Сказав, щоправда, трохи інакше, це ми уже перевели на людську мову

Що ж, і така точку зору має право на життя.

 

Роман ІВАНЧУК.

 

Ковалів проти карателів

Є у Добромилі пам'ятник поблизу ратуші, який гнітить національно налаштованих мешканців, бо вшановує "героїв" минувшини - тих, які знищували на наших теренах усе українське, мордували людей.

І хоч ми затаврували ганьбою отих карателів, але пам'ятник їм досі стоїть… Якось дивно для Добромиля, поблизу якого є шахти Саліни, де покоїться більше трьох тисяч земляків, які покарані лише за те, що були українцями чи добрими галицькими ґаздами… Питання про перенесення чи й ліквідацію монумента у містечку стояло давно. У той чи інший спосіб люди звертали увагу влади на неподобство. Особливо у той час, коли був уже задіяний Закон про декомунізацію... Не так давно нам довелося бути на відкритті меморіальної таблиці на одному з освітянських приміщень у Добромилі. Таблиці у честь Героїв, які загинули від рук тих, кому досі пам'ятник стоїть… За попередньої влади доходило ледь не до того, що треба організовувати референдум серед мешканців на тему, що робити з пам'ятником, бо начебто це не просто монумент, а надгробний пам'ятник…

Час ішов і нарешті вийшла тема на рівень обласної ради. Депутат-свободівець Михайло Ковалів  звернувся із депутатським запитом до голови Львівської державної адміністрації Олега Синютки та голови обласної ради Олександра Ганущина з вимогою демонтували стелу з комуністичними тоталітарними символами у Добромилі. "Мешканці Добромиля уже 24 роки вшановують замордованих  жертв сталінського режиму. Вже два роки тут молимося за героїв Небесної Сотні та Героїв російсько-української війни. А в той же час через дорогу навпроти, біля міської ради, красується стела, яка символізує совєцьку окупаційну армію,  могила 14 кагебістів, які орудували в Добромилі, "зачищаючи" місто та довколишні села від істинних патріотів", - зазначив пан Ковалів.

 

Роман ПОГОНИЧ.