Високий Замок Самбірщина

На Самбірщині медики швидше знаходять собі роботу, ніж вчителі

Не радимо нікому зарікатися від "біржі праці", бо часи непевні і всіляке може траплятися. Тому 25-річчя з часу створення Центру зайнятості можна вважати всенародним святом. Помпезності на рівні Самбора не було, а тому і нашого репортера скромно запросили на скромну каву… Хоча розмова з керівником Центру зайнятості Іваном Тимцівим загалом вийшла цікава. Ми пригадали трохи історії.

 

Закуток Самбора, як одна родина, споруджує придорожню капличку

У Самборі, мабуть, як ніде інше - люди богомільні, споруджують церкви та каплички. Ми з цього приводу колись мали розмову із одним із священнослужителів, мовляв, люди не конче заможні, а храми споруджують. Чи не забагато, мовляв? На що владика резонно відповів: люди збудують рівно стільки храмів, скільки їм буде потрібно.

 

Господарі ратуші

Журналіст «Високого Замку» був свідком формування нової владної команди Самбора

Позаминулого вівторка відбулося перше, найбільш робоче засідання Самбірської міської ради. Обранці формували керівну команду міста. Нагадаємо, мера обрали мешканці Самбора, секретаря - депутати. А гуртування заступників чомусь затягувалося. Але сталося!

 

У  Страшевичах школярі пісяють у відро, а вчителька виносить!!!

Розпочиналося все мирно. Настільки мирно, що наш репортер, перебуваючи на сесії Старосамбірської районної ради, вирішив це питання взагалі пропустити, бо не являє собою великої цінності для читачів двох районів.

 

«Промінь» радості

Наших репортерів запрошували на Миколаївські свята, але свят так багато, а нас так мало, що встигнути скрізь було неможливо. Та одним запрошенням ми не могли зігнорувати. Степан Сюшко та Ірина Висоцька влаштовували свято для дітей-інвалідів, об'єднаних у Самбірську організацію "Промінь". Місцем зустрічі стало кафе "Час поїсти". Як пані Ірина, так і пан Степан дуже не хотіли, щоб у присутності батьків цих дітей виголошували їхні титули. Таємницю видала керівник асоціації Стефанія Коваль:  пані Ірина - господиня  кафе, а пан Степан - лідер місцевої "Свободи". Хоча дітям геть не до партій і не заради піару усе це творилося. Просто  хотілося, аби вони разом з батьками прийшли, побачили гарну погоду і людей на вулицях, аби просто посиділи та про своє поговорили. Бо кожна сім'я (цього не знає тільки той, хто цього не переживає), яка має дітей-інвалідів, знає, як боляче залишатися наодинці з хворобою малечі,  без підтримки. До сліз пробивало, коли дітвора співала та виголошувала віршики, коли Святий Миколай гладив кожну голівоньку, коли загорялися від радості очі, коли  усі гуртом молилися. А ми подумали собі: як мало треба для того, щоб обділені здоров'ям діточки мали своє маленьке свято людської доброти.

 

Роман ІВАНЧУК.