Високий Замок Самбірщина

У підприємців з’явилися нові лідери

В Самборі обрали нових керівників ради підприємців. При цьому, як нам стало відомо, попередні лідери бізнесменівської організації не звітували, зрештою, на цьому зібранні їх не було. Були, за твердженням присутніх, підприємці лояльні до нинішньої влади. А втім, у цьому ми нічого дивного не побачили, бо будь-яка влада, що приходить, хоче мати побільше своїх біля себе. Так було, так  буде… Новим головою громадської організації обрали Ярослава Стародуба, а заступником - Олега Шатинського. Можливо, для декого ці прізвища не надто відомі у підприємницьких колах Самбора, можливо, є більш знані, але проводили рейтингове голосування і вибір приватників саме такий.

 

Роман ПОГОНИЧ.

 

Уперше з часів похоронів Героїв Самбір не став на коліна

У понеділок ввечері усі телеканали показали прощання Київського Майдану з Героєм війни Олександром Ільницьким з Турки - позивний «Барні». Він загинув від кулі снайпера біля Горлівки, хоча як ветеран тієї війни, уже «гинув» кілька разів поблизу Іловайська. Але виживав на зло ворогам і радість побратимам. Йому запропонували в зоні АТО роботу з документами, але Олександр не з тих, хто може сидіти в кабінеті. Капітан Ільницький загинув, коли надавав поміч цивільним. У машині, що їхала відкритою місцевістю, було дві жінки і чоловік. Бойовики почали обстріл автівки і, щоб врятувати невинних, «Барні» кинувся на поміч. Та  ворожа куля його скосила. На Київському Майдані чоловіки, прощаюсь, плакали. Не кожного загиблого несли на це святе для українців місце. У  рідній Турці залишилася донечка, яку він дуже любив. Бойові побратими казали: «Барні» був суворим і стійким бійцем, але добрим, м’яким та щирим батьком… Через його доброту не на полі бою, а у житті, йому і дали по-дитячому ніжний позивний - «Барні».

 

Дев’ять днів у Шотландії

Провів спеціальний кореспондент «Високого Замку» і спробував порівняти наше життя з їхнім

Поїздки у ближнє чи дальнє зарубіжжя для українців не дивина. Найчастіше їздять на заробітки чи закупи. Але є вже немало таких, що отримали там право на постійне проживання. І для наших земляків це добра нагода відвідати своїх родичів за кордоном. Така нагода випала і мені з дружиною в останню декаду грудня минулого року. Побували ми у Великобританії, де чотири роки живе і працює наш син Андрій разом з дружиною Лесею та внуком Русланом.

 

Ралівка в іншій державі?

Цей телефонний дзвінок нас застав зненацька, бо направду давно не цікавилися своєчасною виплатою пенсій. Якщо пенсіонери, які, як правило, відразу на все реагують, мовчать, значить у них все гаразд. Але, пенсіонерка зі Самбора телефонувала нам з приводу того, що її подруга з Ралівки, яка отримує пенсію зазвичай 17 грудня, уже гроші взяла. А вона у Самборі має визначений день - 14 грудня, а грошей нема. У розмові з нами риторично запитувала: невже Ралівка в іншій державі. Жінка була настільки розхвильована, просила телефони усіх владоможців (був вихідний день), що єдине, чим ми могли допомогти, то описати цю проблему. Що і зробили…

 

Роман ПОГОНИЧ.

 

А потім хліб у смітнику побачив…

2 січня під вечір дружина попросила збігати у магазин за хлібом - стандартне прохання, бо у холодильнику всього повно, а хліба бракує. Благо, живу у центрі Самбора, де крамниць вистачає.

Прийшов в одну, другу - а хлібні прилавки порожні. Я вже тоді дістав адреналін і навмисне обійшов ще три магазини, у тому числі і маркети - порожньо. Продавці розповіли, що від покупців за хлібом відбою нема, бо ж і хлібопекарні мали святкові дні, тому стояти їм біля печей не хотілося. І взагалі, це традиція кожних свят... Я собі подумав: невже у час бізнесу хлібопекарні не можуть створити такий собі запас випічки, щоб задовольнити споживача... Але я б не розповідав цього журналістам, якби не одна обставина. Пішов наступного дня виносити сміття і у контейнері побачив аж три буханки хліба - це комусь у Новорічну ніч не влізлося… А хліб нині недешевий… І ще одне спостереження, яким не можу не поділитися. Перед святами продуктовий ринок, супермаркети ламаються від покупців - люди горнуть усе поспіль так, ніби завтра буде кінець світу. Чого б не взяти рівно стільки, скільки треба - голод же не передбачається. А то викидуємо перед святами купу грошей, щоб потім жити напівголодними… Говорю про це з досвіду, бо, придбавши у супермаркеті щось із продуктів (на невелику суму) 15 хвилин стояв у черзі до каси…

 

Андрій КАЧМАР.