Новини

Ліс на пилораму тершівці відпустили, але надалі терпіти не будуть

Ліс на пилораму тершівці відпустили, але надалі терпіти не будуть

Якось після обіду жителі Тершова викликали на місце лісової події депутата обласної ради Юрія Войтіва. Запросили його ще й тому, що Юрій Ярославович сам живе у цьому селі…

А було ось що… Там тнули ліс і вивозили його на пилораму місцевого підприємця. Розробку лісосіки благословив "Галсільліс". Поміж людьми та лісорубами, самі розумієте, розмова була емоційна. Пан Войтів з’ясував, що ліс клеймований, але… Не так давно Старосамбірська районна рада прийняла рішення, яким вирішила надати гласності роботі лісівників. Мають відбуватися громадські слухання, люди повинні знати, на яких ділянках будуть тнути деревину, має висіти інформаційне табло, вказані місце та об'єми рубок. А всього цього не було. Тершівці "арештовану" машину відпустили на пилораму, але обіцяли надалі з цим не миритися. Крім вимог райради, є ще й екологічний бік справи, бо ріжуть ліс надто близько до хат, а гори  від дощів можуть посунутися на обійстя горян. Сам Юрій Войтів сказав, що підніме цю тему на нараді районних керівників. А лісівники, якщо не будуть виконувати рішення райради, можуть мати клопіт.

 

Роман ПОГОНИЧ

 

Водій невдоволений... воїном АТО

Водій невдоволений... воїном АТО

"Постійно читаю вашу газету і дуже вдячна за те, що ви так багато пишете про наших воїнів АТО і про милосердних людей, які стали волонтерами. Але 14 серпня була свідком історії, яку не можу вам не розповісти”, - почули ми у телефонній трубці.

Пані Галина зі Старого Самбора оповіла таке. В автобус маршрутом Старий Самбір - Стрільбичі (признатися, ми й не знали, що такий рейс є) зайшов хлопчина у військовій формі і, показавши водієві посвідчення воїна АТО, за проїзд вирішив не платити. Водій обурився, спочатку запідозрив, що фото на посвідці не відповідає обличчю пасажира, став додатково вимагати паспорт. Не знати, скільки б ще часу тривала ця емоційна бесіда, якби не втрутилася у ситуацію пані Галина і стала соромити господаря маршрутки. Начебто присоромила, гроші воїн не платив, але водій усю дорогу буркотів. А хлопака потім розповідав рятівниці про те, що щойно повертається з госпіталя... Ну, про моральність зараз писати не хочеться, бо і так всі розуміють. Ми б про інше хотіли сказати. Не знаємо, чи пристануть на нашу пропозицію автоперевізники, але чи не було б благородно усіх вояків, принаймні на таких коротких дистанціях, возити безкоштовно і навіть не питати у них посвідчень. Адже за час війни, як нам видається, уже нема професійних військових, які б не були на східному фронті. Зрештою, скільки ті вояки їздять… Чомусь міліціонери, як правило, з розумним виглядом входять у маршрутку, а водії навіть не сміють у них за проїзд просити.

Роман ІВАНЧУК.

 

Капличка, яка буде берегти життя наших саперів

Капличка, яка буде берегти життя наших саперів

Минулої п'ятниці у Самборі був храмовий празник. І хоч церков у місті дуже багато, але віддавна саме день Успіння Пресвятої Богородиці є особливо шанованим. Пригадую, як до церкви Різдва Пресвятої Богородиці з  довкілля приїжджали люди, щоб ніч провести у молитвах біля Чудотворної Ікони Богоматері… Зараз уже не ті ночі, але й людей  біля кожної церкви багато. Цьогоріч святкування було позначене приїздом владик різних конфесій та найважливішою подією ми б назвали освячення невеличкої каплички на території військової частини саперів.

Коли в церквах закінчилися Богослужіння, священики приїхали до саперів… Нехай капличка не така вже й велика, як на нинішні мірки, але нам здалося, що вояки за підтримки міського голови Тараса Копиляка звели її самотужки з особливою любов’ю і стараннями. Досі мирна військова частина нині нараховує більше десятка  загиблих у зоні АТО. Один з офіцерів розповів, що хотіли звести  капличку на сході, де провадять бойові  дії з російськими окупантами, але часто доводиться міняти місця дислокації. Тому   вирішили: ліпше звести її у своїй військовій частині у Самборі, звідки їдуть на війну і куди повертаються. Тому  й не дивно, що всі дружно молилися і говорили про те, щоб капличка була оберегом для воїнів, щоб усі, хто їде на Донбас, поверталися живими.

Того дня була ще одна важлива для вояків подія. Багатьох чи то у Церкві Павла Конюшкевича, чи на території військової частини відзначили нагородами Глави УПЦ-КП Філарета. Церква визнала старання у справі захисту  держави військовослужбовців Олександра Корольова, Андрія Каршеня, Ігоря Довольнова, Володимира Павлюка, Романа Казана, Андрія Янчука, Василя Пу-гіна, Віталія Чугаєвського, Михайла Бакальця, Андрія Гриника, Андрія Луцака, а також, що особливо приємно, Миколи Стародуба - добровольця батальйону "Айдар", прапорщика військової частини 2950, командира першого штурмового взводу та Андрія Леськіва - добровольця батальйону "Шахтарськ".

А у день Першовересня на приміщенні дев’ятої школи, яка стала ліцеєм, освятили меморіальну дошку воїну-герою Андрію Струсю.

Роман ІВАНЧУК.

 

Кладовища вистачить на 2-3 місяці

Кладовища вистачить на 2-3 місяці

В Самборі це справжня проблема. Ще трохи - і місця на кладовищі не буде. Близько п'яти років тому освятили нову смугу  для поховань, проте містяни так часто помирають, що смуга почала закінчуватися дуже швидко, а земля довкола уже приватизована.

 

Ми підняли тему на прес-конференції міського голови Тараса Копиляка, мовляв, що влада думає робити? А влада доволі емоційно відреагувала на запитання: там приватизували землю чи то колишні, чи то нинішні владоможці - люди далеко не бідні, дехто з них навіть хоче  Самбором  керувати… Найлогічніше, вважає мер, щоб люди, які мають по сусідству  землю у приватній власності, від неї самі ж і відмовилися заради розширення цвинтаря. Якщо ми правильно зрозуміли, то ті, хто брав там лани, були переконані у тому, що рано чи пізно місто почне просити у них розширення кладовища. Жодного прізвища з числа тамтешніх землевласників міський голова не назвав, але просив їх через пресу зайти в ратушу і подарувати містові землю під кладовище. Складно сказати, чи так відбудеться, бо на нашій пам’яті ще ніхто самотужки не відмовлявся від такої цінної власності. А зрештою, що буде, коли не відмовляться, коли ніде буде людей ховати?

Роман ПОГОНИЧ

 

Гравій крадуть, але шуфлями

Гравій крадуть, але шуфлями

Чергове повідомлення з Самбірської міліції від майора Тетяни Охріменко переконало у тому, що хоч  на промисловій основі гравій уже не крадуть, але шуфлями крадії  працюють. Отож, посеред ночі правоохоронців повідомили про вантажний автомобіль, який поїхав на річку Дністер для забору піщано-гравійної суміші. Група швидкого реагування під керівництвом старшого зміни Миколи Кіса виїхала на місце імовірної події. І справді, через дві години біля хутора Хатки поблизу Ралівки надибали на вантажний автомобіль "ЗІЛ-130", на який три чоловіки лопатами накидували гравій.

 

Роман ПОГОНИЧ.

 
Більше статтей...