Звіт Олега Домчака у Чукві перетворився у звіт... Василя Яніва

Звіт Олега Домчака у Чукві перетворився у звіт... Василя Яніва

Депутат обласної ради, голова бюджетної комісії облради Олег Домчак - людина публічна. Про усе, що робить для народу, повідомляє у соціальних мережах. Тому сказати, що його звіт у Чукв’янській об’єднаній громаді може бути сенсаційним, не можна. Але погодився поїхати, щоб відчути, як його люди сприймають, які у них проблеми, а у принципі, як і чим живуть об’єднанці? Проте, звіт Олега Домчака перетворився у... звіт голови об’єднаної громади Василя Яніва, претензій до якого було багато.

Спочатку Олег Домчак говорив про прорив у дорожньому господарстві району. Факт відомий – справді відбулася революція і давайте будемо відвертими: у цьому старання народного депутата України Ярослава Дубневича та його місцевої команди. Полагодили не лише стратегічний шлях Львів-Турка, а й дороги в інших селах, які уже втомилися чекати ремонтників. Перераховувати не будемо - писали не раз, хоча ще немало претензій у водіїв та пасажирів є. Наприклад Самбір-Бережниця (Чукв’янська громада) через Задністря. Туди вже навіть таксисти за грубі гроші не хочуть їхати. Далі Олег Іванович повів мову про те як села за умови, що вони небайдужі, можуть тягнути собі гроші на розвиток. Самбірщина навчилася писати проекти та мікропроекти і торік за кількістю виграшних була на другому місці в області. Ремонтували садочки, школи, лічниці, проводили вуличне освітлення - ну, кому чого треба. Нинішнього року ці ж програми так само будуть працювати і область виділила купу мільйонів. Якщо селяни писатимуть проекти, а допомагати їх вигравати є кому, то і життя зміниться. Однак у цьому місці пан Домчак констатував прикрий факт: Чуква у цих проектах участі практично не бере. Навіть Вільшаник, який у значно скрутнішій ситуації, ніж Чуква, і то подав 8 проектів, з яких 5 стали виграшними. Отож, щоб стати багатшими, щоб щось у селі творити, треба найперше бажання. І натякнув, що такого бажання з Чукви не відчуває, більше того, ствердив, що не відчуває співпраці з головою громади та його співпраці з тією владною вертикаллю, яка існує на Самбірщині. На підтримку щойно створеної ОТГ, за словами пана Домчака, держава виділила торік майже 2 мільйони гривень. Щось із цієї субвенції використали на ремонт соціальних закладів у селах, а найбільше - на перекриття Чуквівської школи - більше мільйона. Хоча, зі сумом констатував Олег Іванович: майже 500 тисяч не встигли освоїти і їх держава може забрати. Цей факт пан депутат назвав злочином перед селянами. Так само, до слова, купу грошей не освоїли і у Бабинській ОТГ. Далі Олег Іванович згадав, що реконструкція приміщення під дитячий садок у Чукві загальмувалася, хоча раніше були певні домовленості і з місцевим аграрним інвестором. Спробував потішити мешканців, що хочуть відновити процес газифікації сіл гірської зони. Хоча, як потім з’ясувалося, дурять людей. Уже кілька разів збирали поміж хатами гроші, уже ґазди собі траншеї вирили біля будинків, а газифікація - мрія примарна.

Взагалі, мушу по секрету сказати виборцям з цього округу, що мати у своїх депутатах голову бюджетної комісії - це дуже добре, бо він по суті відає коштами області.

Поміж цим, місцеві люди то ставили питання Олегу Івановичу, які насправді більше пасували б голові ОТГ, то провадили тривалі виступи на різні теми. З’явилася несподівано проблема закриття тубдиспансеру і одна пані - з медиків, критикувала пана Домчака як депутата обласної ради. Олег Іванович пояснював, що є заклади обласної власності, на які йдуть великі гроші, а ефекту нема. Називав цифри: при штаті у 70 працівників хворих було до 5-ти... Чи так воно, чи ні, достеменно не знаємо, просто цитуємо... Потім хтось розцінив цей виступ як такий, що мав зірвати «свято звіту» Олегу Домчаку. Така собі провокація... З другого боку, усе, про що почув у Чукві, є таким собі відображенням усієї України - людські біди та стосунки з владою. Але на Самбірщині, як мені видається, виник інший феномен. Голови об’єднаних громад чомусь уявили себе всесильними і в одній особі уособлюють собою і президента, і парламент, і уряд. До справ у Чукв’янській громаді, з моєї точки зору, додалося і те, що Василь Янів не конче добре вміє комунікувати з людьми, чути їх і вирішувати проблеми. Ну чого тільки вартує той факт, що коли ми плавно переходили від звіту пана Домчака до звіту пана Яніва, пан Василь сказав буквально таке: “Мені вже набридло слухати той брєд”. Люди не втішилися від того, що їхні виступи назвали «брєдом». А ви думаєте, нарід щось особливо складне випитував? 260 метрів дороги, яку понищили важкі машини аграрного інвестора, посів ріпаків, допомоги потребуючим, стосунки місцевих підприємців і влади. Дійшло до того, що один чоловік, який вичистив у центрі Чукви ставки, їздив до суду відстоювати свою правду. І відстояв аж в Апеляційному. Особливо непокоїло сельчан те, що нема прозорості у використанні коштів. Сайт, на який можна було б це все «вішати» є, а інформації нема. Василь Васильович запевнив, що жодних фінансових таємниць не існує. Всі документи будуть на сайті, і через Різдвяні свята можна вичитувати. Чомусь особливо турбували громаду справи у школах, бо надто багато грошей на них іде. Та ще й з місцевого бюджету треба доплачувати. Наприклад, почули про те, що в одній із шкіл лише 30 діток, а 17 вчителів. Хтось казав у коридорах, що у школі є група продовженого дня, за яку педагоги отримують зарплату, а діти на групу не ходять. Є таке модне слово як оптимізація і у кожному закладі можна знайти економію, щоб ці гроші використати на інші цілі.

Може то у нервах Василь Янів сказав, але повторив разів два, мовляв, багато хто з селян на заробітках у Росії, тут податків не сплачують, а платять лише великі господарники, а коли приїжджають, то вимагають благ. Як війт Василь Васильович може й має рацію, але звинувачувати їх у тому, що від безвиході поїхали на заробітки, то якось неправильно. Акцентую на цьому увагу, бо на таких міркуваннях влади ніколи не збудує добрих стосунків з громадою. І фраза про те, що «якщо я поганий, то можу піти», так само не конче правильна, бо, об’єднуючись, саме з Василем Янівим люди пов’язували надії на ліпше майбутнє. Гроші для громади треба вчитися заробляти уже нині, а не просто ділити те, що самотужки надходить. Ну, такі у мене враження після чукв’янських зустрічей не стільки з Олегом Домчаком, скільки з Василем Янівим.

Роман ІВАНЧУК.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити