Самбірщина «вилікувала» Олега Синютку від дрогобицьких проблем

Самбірщина «вилікувала» Олега Синютку від дрогобицьких проблем

а звіт голови РДА Миколи Фрея він попросив увічнити аплодисментами. Плескали так само гучно, як переможцю «Х-Фактора» Михайлу Панчишину

Минулого четверга звіт перед публікою тримав голова Самбірської РДА Микола Фрей. Мабуть, трохи хвилювався, бо, з одного боку, голова ОДА Олег Синютка може бути непередбачуваним у принципі, а з другого - якщо він в’їжджає у Самбір з боку Дрогобича, де так само був звіт тамтешнього голови, то позитивних емоцій траса йому явно не додасть...

Олег Михайлович, найімовірніше, уже втомлений звітами своїх підлеглих у районах області і тими численними успіхами, які вони продукують, а тому попросив, щоб Микола Фрей вклався у двадцять хвилин. У «ліміт» наш очільник не вписався, бо його виступ супроводжувався слайдами і, якби пропустив якусь сторінку доповіді, то «оператор» розгубився б... Але завдяки тому, що Микола Михайлович віддавна вміє швидко говорити, а тепер і впевнено, то звіт не виглядав нудним. Видно, у керівників районів так уже є: треба розповідати про все, навіть якщо персонально до цього не причетний. Треба сказати, доповідач не зловживав займенником «Я», більше тиснув на «МИ», маючи на увазі ту владну команду на Самбірщині, яка створилася. Згадував численні перемоги у проектах та мікропроектах, завдяки яким надійшло багато мільйонів, за які ремонтували, будували, реконструйовували. Окремо хвалився дорогами, бо їх справді торік відремонтували немало, освітленням деяких сіл і зупинок на трасі Рудки-Самбір. За хороші економічні показники віддав належне сонячній електростанції у Ралівці, птахофабриці, ПФ «Білаки» та іншим. Казав, що економічне диво станеться на Воютицькому спиртзаводі, а у Сідому та Дублянах будуть сонячні електростанції, у Рудківській зоні - гідроелектростанція. Далі пішли перемоги в освітній галузі - ремонти шкіл, садочків, побудови нових закладів, згадав «Школярики», успіхи випускників у ЗНО і потішився тим, що протягом року на Самбірщині відбулося 2300 масових заходів у Народних домах. Чесне слово, цифра фантастична, але яка вже є... Ще нас подивувала так само, як у Старому Самборі, сума середньої зарплатні - більше 5 тисяч гривень. Взагалі скептично ставлюся до цього показника, бо якщо три людини мають захмарну зарплатню, а кілька десятків - мінімальну, то в середньому усі багаті…

Далі все пішло «не за сценарієм». Микола Фрей подякував своєму обласному шефові - бо як без цього, районній раді, обласним депутатам від Самбірщини і усій громаді загалом, а після того пішло вшанування людей, які прославили Самбірщину. Нагороди вручили представнику народного депутата України Ярослава Дубневича Володимиру Лещинському, бо його самого не було, фермеру Олександру Ліщуку, який утримує у Нагірному 114 гектарів поля, 111 голів ВРХ і надоїв торік 170 тонн екологічно чистого молока. Пошанували Івана Романяка з АТП-14608, бо він збільшив надходження податків до бюджету, вчительку Никловицької школи Ольгу Гусар, яка взяла на себе мужність відновити у маленькому селі храм науки, доброго лікаря і організатора медицини Ростислава Феника, керівника Корналовицького сиротинця «Рідний дім» Марію Янушевич, директора Рудківської музичної школи Анжелу Марциняк, поетесу з Ралівки Надію Домашець, чемпіона з легкої атлетики Михайла Піха, керівника Чуквівського музею історії УПА Михайла Філя, одного з організаторів «Ігор Нескорених» у Сприні Олега Войтіва. Трохи запізнювався ще один переможець у номінації «Відкриття року», лідер торічного «Х-Фактора» на СТБ Михайло Панчишин. Як пояснили залові, він ще не така велика естрадна зірка, тому їде зі Львова зі студії звукозапису на маршрутці. Михайлові вручили нагороду, він спантеличено подякував, видно, сцена у «білому домі» більш ляклива, ніж десятки телекамер. Але Олег Синютка зажадав, щоб переможець продемонстрував, чим підкорив Україну. Михайло ще більше спантеличився, але видав куплет незабутніх «Мальв» і здобув гучні аплодисменти. Після нього виступав міський голова Юрій Гамар і, як підмітив пан Синютка, говорити після артиста непросто... Юрій Петрович видав тезу про те, що коли будуть сильними місто, район, то сильною буде і держава, та констатував той факт, що Самбір і Самбірщина мають поміж собою чудову співпрацю. Ми, щоправда, у цьому засумнівалися, але нехай губернатор так думає. Голова райради Віталій Кімак констатував правдивий факт тісної дружби між адміністрацією і радою, бо спільно і плідно працюють, але сягнути соціально-економічних висот непросто. Наш район поблизу кордону і люди рятуються статками, що їх дає тісна транскордонна співпраця з Польщею і іншими країнами. Далі дав завдання губернаторові, бо самотужки у районі цих проблем не здолати. Зокрема, залюднити відпочинковий, патріотичний і спортивний табір у Сприні, допомогти утримати сиротинець «Рідний дім» та вирішити територіальну «суперечку» - межу району зі Старосамбірщиною, від якої відійшли у Воютицьку ОТГ Лютовиська та Сусідовицька громади.

У таких зустрічах найбільше ціную не те, що людям підготувала влада, а те, що люди - владі, себто питання. Питання стосувалися добудови Ралівської дамби - гроші на проектно-кошторисну документацію уже виділили. Іншу проблему внесла у зал мешканка Колбаєвич, бо там нерозбериха з земельними паями. Губернатор обіцяв поговорити зі своєю першою заступницею Іриною Гримак, яка, виявляється, уже в курсі колбаєвицьких земельних війн. Дорога Самбір-Дрогобич у «виконанні» Олега Михайловича прозвучала так: хотіли як ліпше, а вийшло - як завжди. Далі пішла тема, яка турбує дуже багатьох, - машини на польській реєстрації. Молодий чоловік твердив, що Львівська митниця придумала собі якийсь відомчий «указ», згідно з яким автівка з чужими номерами, яка поламалася, не має права ремонтуватися на українських станціях техобслуговування, а лише в Польщі. Тобто, власник машини має замовити лавету і везти поломку до Польщі. Це незручно… Навіть Олег Синютка про таке не знав, обіцяв з’ясувати у щойно представленого керівника Львівської митниці. Тема перевізників. Пенсіонер домагався у керівника області, чому в інших районах пенсіонери їздять безкоштовно, а у нашому треба платити. Олег Михайлович розпочав з ремарки: якщо отримувати нагороди, то Іван Романяк, як відповідати на незручні питання - то він. Але зазначив, що зараз у Києві з цього приводу триває суд: перевізники України судяться з Кабміном на тему пільгового перевезення пасажирів. Хто переможе, так тому і бути… Було запитання від молодого чоловіка, який представився так: його брат - воїн АТО, вони переїхали на наші терени (ми зрозуміли, на Старосамбірщину), а землі влада не дає. Попередній мер міста видав пляци чиновникам, а не воякам. Тривають суди… Крім того, молодий чоловік питав, як далі жити у державі, де люди доведені до зубожіння? На цю тему Олег Синютка може говорити дуже довго - якою була Україна у 2014-му, і якою стала тепер, згадував подвиг воїнів АТО, а наостанок сказав, що виступ хлопця - це не критика, а крик душі…

Від імені родин загиблих в АТО виступила Ліля Юричко, подякувавши владі за увагу та поміч, згадавши акції, які проводять у районі.

У завершальному слові губернатор віддав належне владній команді, яка згуртувалася на Самбірщині, починаючи від народного депутата Ярослава Дубневича. Так і сказав: до Ярослава Васильовича можна всіляко ставитися, але те, що він пильнує свій округ - беззаперечний факт. Похвалив нас за те, що маємо в обласному парламенті своїх сильних депутатів, які для району зубами все вигризають, і назвав Олега Домчака та Володю. Володя - це Володимир Кужидло. Зрештою, голова ЛОДА - вічно скупий на похвалу, був настільки того дня добрий, що навіть попросив зал подякувати керівнику району Миколі Фрею за його працю оплесками, а у процесі дискусій двічі зізнавався, що на Самбірщині під час «бенефісу» Фрея відпочив і від дрогобицького звіту, який зіпсував йому нерви, і від траси Дрогобич-Самбір, яку долав протягом 45 хвилин у тихій задумі…

Роман ІВАНЧУК.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити