«Крапку» у справі Горняткевича поставив Верховний Суд - рішення остаточне, оскарженню не підлягає

«Крапку» у справі Горняткевича поставив Верховний Суд - рішення остаточне, оскарженню не підлягає

Трохи недалекої історії. Шість років тому директором навчального закладу, що на вулиці Шухевича, 45-б, який відомий в народі як дев’ята школа, стала викладач англійської мови з двадцятирічним стажем Вишнянського коледжу Львівського аграрного університету Оксана Цимбрила. І з того часу має клопіт з судами, до яких у принципі не має жодного стосунку…

ОКСАНА Миколаївна прийшла директорувати на вільну посаду, оскільки попередник Всеволод Горняткевич був звільнений. З яких причин - справа не нової директорки, проте екс-керівник розпочав судову тяжбу, що власне і тривала протягом шести років, відбираючи у нової директорки і час, і нерви. «Без вини винувата» Оксана Цимбрила змушена була ходити чи їздити у суди - чи то як третя сторона, чи то як відповідач. Тепер зізнається, що може читати лекції з трудового законодавства… За цей час відбулося з десяток судів у різних інстанціях. Феміда по різному реагувала на позовні заяви пана Горняткевича. Але тема звільнення його з посади дійшла до Верховного Суду України і вже там остаточно розставили крапки над «і». Київські хранителі законів нарешті довели Всеволоду Всеволодовичу, що його домагання директорської посади є безпідставними. Це ж треба було стільки років псувати освітянський настрій, аби дійти до такого логічного фіналу… Мабуть, пан Горняткевич, випробувавши Верховний Суд, уже дасть собі спокій і спокій директору та колективу школи-ліцею імені Андрія Струся. Тим паче, багаторічний позивач має стабільну працю у методичному кабінеті відділу освіти Самбірського міськвиконкому.

І наостанок хотіли б сказати про те, що нам видається найважливішим. Якими нормами закону керувалися панове Юрій Гамар як міський голова та Святослав Ухач як головний освітянин Самбора, коли одноосібно визнавали правомірним позов пана Горняткевича до відділу освіти чи міської ради у той час, якщо суди різних інстанцій, а згодом і Верховний, винесли протилежне рішення. Більше того, рішення сесії попереднього скликання про ліквідацію чи реорганізацію закладу збіглося з думкою поважної Феміди. Тоді чим, як не корпоративними інтересами, користувалися чиновники, задовольняючи вимоги Всеволода Горняткевича? Може то корупція?

Маємо надію, що на цьому судові тяганини закінчаться.

Роман ІВАНЧУК.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити