«Ями, ями, ями - хлопці з рюкзаками…»

«Ями, ями, ями - хлопці з рюкзаками…»

Священик у Мшанці допоміг школярикам зняти патріотичний кліп під сучасну хітяру про сільські дороги

Ще до минулого тижня Україна, мабуть, поняття не мала, де на Старосамбірщині село Мшанець? Десь там, на краю світу, під самим польським кордоном. Може б і стало знаменитим, якби збулися мрії колишніх чиновників відкрити там міжнародний пункт пропуску. Але мрії виявилися міражем… Тому населений пункт опинився на задвірках… Аж тут раптом сенсація на усю країну - дітлахи зняли кліп про дороги. 

СПОЧАТКУ була Пісня. Автором ідеї прославити рідний край виявився місцевий парох отець Роман Гром - молодий чоловік, якому, виявляється, небайдужою є доля його обділених увагою влади парафіян. Слова пісні написала імость, а на музику їх поклав якийсь знайомий композитор. Мушу визнати, що пісня виявилася настільки простою і зрозумілою, до то ж і мелодійною, а відтак геніальною, що претендує на хітяру… Респект мшанецьким талантам! У ролі акторів виступили тамтешні пацани віком від 9 до 13 років. Акторський хист у них не конче, але це дрібниці - головне вони були дуже щирими. І хоч на їхніх обличчях мала відбиватися печаль від поганої дороги, але натомість - щасливі посмішки. Ну, насправді, важко одразу увійти у роль. Та й у Мшанці не щодня кліпи знімають.

Суть така: хлопці їдуть зі школи, трясуться у «школярику», підстрибують, а потім зупиняються біля величезної калюжі. Кмітливості не відбирати, тому витягають з “маршрутки” звичайну надувну камеру, і наче на матраці, веслують саморобним веслом, ймовірно, з тенісної ракетки, успішно долають водну перепону і спішать додому, де мами приготували їм смачний обід…

Фішка, як видається, у тому, аби саме у такий спосіб привернути увагу влади до поганих доріг. А хтось у коментарях твердив, що ці хлопчиська – не такі собі й прості та сприймають участь у кліпі як незвичну досі розвагу. Це те покоління, яке перестане миритися з чиновниками, які навчилися розповідати, що спочатку ремонтуємо великі траси, а потім може колись і дійдемо до малих шляхів у селах, що опинилися на краю світу.

Роман ІВАНЧУК.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити