Микичак побачила мало медицини і багато індиків

Микичак побачила мало медицини і багато індиків

Коли в Нагірному палала Лемківська ватра і святом насолоджувався сам голова Львівської ОДА Олег Синютка, до нього підішов хтось із медиків пологового відділення у Самборі і запросив у гості, мовляв, надто багато проблем. Треба віддати належне Олегу Михайловичу, що реагує на такі виклики і приїжджає без всіляких ескортів та без цілого автобуса журналістів.

МИНУЛОГО тижня прибув, оглянув. Вислухав претензії медиків і навпаки. Мабуть, щось та будуть робити, бо насправді ситуація у будівлі не найкраща. До слова, місяць тому одна з тамтешніх медсестер запрошувала і нашу газету на горище, поки воно не впало, але пан Синютка нас випередив…

До речі, того ж таки дня наші терени відвідала і керівник департаменту охорони здоров’я Ірина Микичак. Мушу зізнатися, що одного разу поталанило пити з нею каву і рівно за п’ятнадцять хвилин у мене уже не було сумніву у її фаховості та компетентності. Вона знає свою галузь, у тому числі в Самборі та на Самбірщині, досконало володіє ситуацією. Вона ще тоді - кілька років тому, чітко встановила «діагноз» нашої медицини - витрат багато, бо людей задуже, а толку мало…

А після теперішніх відвідин наших теренів пані Ірина написала на власній сторінці у соціальних мережах речі, які не конче сподобаються нашим медикам, але, схожі на правду… Вона «розмазала» по стінці нашу медицину. Хоча, з другого боку, гадаємо собі, не все вже так погано, як може видаватися. Так сталося, що довелося кілька днів «потусуватися» у самбірській хірургії і були приємно вражені і чистотою, і «начинкою» палат, зрештою, як і грамотним підходом лікарів до справи. Але повернемося до допису Ірини Микичак: «Цей пост недобрий. Зовсім не позитивний. Для опонентів реформи, критиків оптимізації медзакладів. Для палких захисників лікарняних ліжок і будинків. За що боремось? За пусті коридори центру ПМСД (Самбір), де набрали на всіх лікарів близько 300 декларацій. А де ж їм взятися тим деклараціям при нетверезих докторах (з готовим лікарняним у кишені). Чи може відстоюємо липові історії хвороби, напівпорожні палати, закриту операційну у Рудківській лікарні (десь пропала медсестра). Кого обманюємо? А може ОТГ, Самбірська міськрада приймуть мудрі рішення і подбають про зарплату, про добре лікування, про медикаменти для хворих, про сучасне обладнання і машини швидкої. Бо в одних лікарнях медики працюють на межі, вдень і вночі за символічну зарплату і не рахуються ні з часом, ні із здоров’ям. А в інших спокій і благодать. Ні хворих, ні здорових. Хіба індики... Але все зле, і всі винні...

Ніхто не приїде з Києва, з Європи і не зробить за нас. Ми мусимо відрізати пуповину від совкової медицини. Ми приречені змінити себе і світ навколо нас. Бо оце “так було завжди” нас знищить. Будьмо чесними і буде нам Європа”.

Може хтось скаже, що нічого нового на сказала, але погляд збоку, точніше зверху, чогось вартує.

І щоб не повертатися знову до теми медицини. Трохи раніше лідери міста та району домовилися про спільне співзасновництво ЦРЛ, яка матиме трішки іншу назву, хоча на процес лікування це не впливає. Домовилися і з приводу того, що міська та районна медкомісії напрацюють спільний проект статуту підприємства. Ми не цікавилися, як ішло напрацювання, але точно знаємо, що районна рада 7 вересня статут прийняла. Коли за той же текст мала проголосувати ратуша, обранці міста вирішили внести деякі правки. Якщо їх вносити, то тоді і район синхронно має погодитися, знову збираючи сесію. На перемовини до магістрату ходив галасливий керуючий справами райради Михайло Павлючик. Здається, компромісу сягнули…

Роман ІВАНЧУК.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити