Від «Передгір’я» - до «Материнки»

Від «Передгір’я» - до «Материнки»

Творчий шлях самодіяльної поетеси Стефанії Пахольчук зі Страшевич вмістився у кілька годин щирих спогадів, тепла і любові

Досить тільки назвати конкурси, переможцями яких визнавали члена ВО “Письменники Бойківщини” Стефанію Пахольчук (імені Мирона Утриска, о. Михаїла Зубрицького, Леся Мартовича,  «Золотого фонду Бойківщини»), поетичні твори, надруковані у всеукраїнських і міжнародних альманахах, колективних збірках, антологіях та періодичних виданнях, і можна не сумніватися, що її творчий звіт «Передгір’я моє, передгір’я”, приурочений 70-річчю від дня народження і 20-річчю виходу у світ першої  поетичної збірки “Передгір’я” і одинадцятої - «Материнка», був цікавим та змістовним.

 

СТЕФАНІЯ Пахольчук запросила усіх у центральну районну бібліотеку Старого Самбора. Про її біографію розповідали і її поезії читали працівниці книгозбірні. Зрештою, поетесу добре знають, бо вона там частий гість… Народилася на Поділлі в с. Боришківці над річкою Збруч, по якій колись був кордон між Східною і Західною Україною. Після школи почала опановувати вокальне мистецтво в Тернопільському музичному училищі ім. Софії Крушельницької, але маминого колгоспного заробітку (батько, який був дяком і мав гарний голос, рано помер) вистачило лише на рік навчання. Сімнадцятирічною пішла працювати на деревообробний комбінат у селищі Смига Рівненської області. Там вийшла заміж. У той час у селищі почали будувати перекачувальну станцію, і подружжя перейшло працювати туди. Здобувши заочно освіту в Одеському технікумі газової і нафтової промисловості, все подальше трудове життя присвятила праці на продуктопроводі - спочатку на Закарпатті, а з початку 70-х років - у Страшевичах.

Чому так пізно поетеса вирішила представити свою творчість любителям поетичного слова? Розповіла, що ще у 5-му класі вчителька напередодні дня народження Лесі Українки дала учням завдання написати про неї вірші. Особливо сподобався їй той, що написала Стефа. Ученицю щиро похвалила і запалила іскру зацікавлення до поезії. Потім були десятки зошитів, списаних віршами. І аж на четвертому десятку життя задумалася над тим, що непогано було б представити  свою творчість на розсуд людський. І вирішила це зробити до свого 50-річчя. Перечитавши все написане, що збереглося, сотворивши свіже, впорядкувала поетичну збірку, яку назвала «Передгір’я». А мене тодішня завідуюча лабораторією перекачувальної станції влітку 1998 р. попросила бути редактором і посприяти у випуску її першого літературного твору, присвяченого своєму золотому ювілею. Він побачив світ у друкарні о. Василіян у Жовкві, директором якої тоді був теперішній проректор ЛНУ ім. Ів. Франка, наш земляк Мар’ян Лозинський з Кобло. Був я і на родинній урочистості-презентації «Передгір’я” і бачив обличчя пані Стефи, коли вже покійний чоловік Леонтій вручив їй наклад (200 книжечок) її поетичного первістка. Такий презент вибрала собі сама, бо коли він випитував у дружини, що подарувати на 50-річчя, то вона попросила оплатити друк збірки.

«Передгір’я”, хоча і на порозі другого півстоліття, стало ніби початком поетичних вершин Стефанії Пахольчук. Отримавши похвальні оцінки від читачів і відчувши ще більший потяг до віршування, вона протягом наступних 20-років написала і видала ще 10 збірок. З поліграфією допомагали меценати. Одну збірку оплатило керівництво продуктопроводу, до двох долучився директор ТзОВ «ЕКО ОПТІМА» Максим Козицький. А от кошти на 11-ту «Материнку» заощаджувала з пенсії. Повідомила п. Стефа, що ручку ще не ховає і вже десь половина віршів є для 12-ої збірки, яка матиме, напевне, назву «Наш напрям - свобода», оскільки буде в ній патріотична поезія. Отже, з пенсії знову почала економити.

Але не одній поезії віддавала вільний від основної праці і сім’ї час жінка-трудівниця. Наприкінці 80-х років, коли почало відроджуватися духовне життя, стала у Страшевичах керівником церковного хору, оскільки успадкувала від батька дяківський хист і голос. Вона писала для хору не лише релігійні пісні, а й клала їх на музику. Їх співають у навколишніх святинях. Шкодує, що за рік навчання в музучилищі не встигла вивчити нотної грамоти, тож не може їх видати масовим тиражем. Розповсюджуються вони тільки на слух.

Приємно були подивовані учасники творчого звіту, коли в читальну залу бібліотеки зайшла жіноча фольклорна група «Карпатські молодиці» і, привітавши ювілярку, виконала немало патріотичних і релігійних пісень на її слова і мелодію. Як повідомила ведуча цього колективу Люба Васютик, саме Стефа Пахольчук 18 років тому була засновником колективу. Вона побувала з ним на різних імпрезах, зокрема у «Шевченківському гаю» у Львові. На жаль, за станом здоров’я відійшла від занять з групою.

Не обійшлося на звіті-бенефісі і без інших привітань. Першою до слова попросилася її дочка Марія, директор Страшевицької школи. Вона друкує на комп’ютері  її поезію, тобто є не лише першим читачем, а й критиком та порадником. Тепло вітали ювілярку заступник голови районної ради Микола Матрич, голова міської організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» Михайло Храпко, голова Народного дому с. Недільна, член Національної спілки журналістів Володимир Ковтун. Голова Страшевицької сільської ради Галина Гривнак  (на фото разом з ювіляркою справа) не лише гарно привітала, а й вручила Подяку. А підсумувала звіт колега, член Національної Спілки письменників України, вчителька з Тур’є Ольга Яворська...

Ігор ТИЛИЧКО.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити