Коли один стіл об’єднує старістьта молодість, досвід і сучасну енергію

Коли один стіл об’єднує старістьта молодість, досвід і сучасну енергію

На Самбірщині зібрали усіх, хто знає, звідки у супермаркетах правдиве молоко та хліб

Є така когорта людей, яких скромно називаємо аграрниками. Чомусь останніми роками про них немодно писати, бо сенсацій вони не плодять - просто працюють собі на землі, терплять труднощі і тішаться успіхами. У них такий собі сільський бізнес під відкритим небом... І результат почасти залежить не лише від розуму чи таланту... Але це ті люди, які не навчені ґнирати на життя і не їздять туди-сюди через кордон з пляшкою горілки, і не обробляють чужі лани...

НАЧАЛЬНИК управління сільського господарства Самбірської РДА Микола Аннич організував для аграрників святковий обід з нагоди  професійного свята. І я там був... Був, можна сказати, авансом, бо якщо раніше справді багато писали про аграрне підприємництво, то тепер у пріоритетах скандали, помилки влади, кримінальне життя... Недарма колишній керівник районного сільського господарства Іван Пікулицький, побачивши усіх за святковим столом, і сказав, що багато кого з фермерів не знає, як і не знає, чим займаються... Перед початком заступник голови РДА Петро Герман нагородив достойних подяками і грамотами обласної та районної влад. Відзнаки дісталися Андрію Городиському, Івану Білаку, Івану Котляру, Володимиру Ціхоцькому, Михайлу Кравчишину, Михайлу Кравцю, Ігорю Гусаку, Миколі Кравчишину, Володимиру Кужидлу, Богдану Скабарі, Олександру Ліщуку, Михайлу Чолівському, Ігорю Огару, Василю Макаревичу, Івану Бобаку, Віталію Букліву, Тарасу Сосяку, Олені Черепаніній, Лесі Веселовській, Михайлу Галушці, Івану Пікулицькому, Степану Цуприку.

А у тостах говорили, як правило, слова щирих вітань одне одному і висловлювали втіху від того, що Микола Аннич їх згуртував, відірвавши бодай на півдня від складної селянської праці. Поміж тим було і щось цікавеньке. Наприклад, згадали той час, коли у район зайшли великі латифундисти на наші розпайовані землі. Хтось натякнув, що то, мовляв, було помилкою... Іван Білак умить зорієнтувався і розповів, що сам же й запрошував великих землевпорядників, бо ґрунти уже почали заростати чагарниками, які треба було викорчовувати... Інвестори і виконали цю роботу, а тепер, коли виростають уже свої, місцеві фермери, то людям видніше, кому паї довірити - тутешнім, чи заїжджим хліборобам... І наостанок: кожен радів, і ми цю радість поділяємо, що на наших теренах з’являються зовсім молоді фермери. Вони приходять у сільське господарство уже з іншим мисленням, ніж було у тих, яких ми звикло називаємо нині «аксакалами».

Роман ІВАНЧУК.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити