«Хто не встиг втекти на заробітки, того газовими платіжками додусять?»

«Хто не встиг втекти на заробітки, того газовими платіжками додусять?»

Щось пишіть, бо чорна година настала, попросив наш читач, показавши платіжку за газ. Субсидії у нього не вийшли, бо не вийшли... І хоч ми писали минулого разу про те, як обласний соцзахист пишається тим, що кількість споживачів субсидій зменшилася на половину, порівнюючи з попереднім роком, але людям від того легше не стало. Власне, як відгук на цю публікацію чоловік і прийшов скаржитися.  

ЙОГО зарплата - менше п’яти тисяч гривень, а лише газова платіжка потягнула на 5200 гривень. Ходив у газову контору перевіряти, чи бува, не помилилися. Ні, все точно. На нарікання, мовляв, я стільки не заробляю, ввічлива пані відповіла, що зобов’язаний оплатити. А якщо ця сума непідйомна, то зменшуйте споживання газу, грійтеся дровами, утеплюйте хату. То виходить, каже далі наш відвідувач, треба шукати грубі гроші, щоб купити котел на дрова, потім шукати і дрова. Або купувати дорогоцінні будматеріали і утеплювати фасад, що так само влетить у копійчину, яка хтось-зна чи відробить своє, якщо вартість газу постійно буде рости. До цих проблем додав і вартість світла - більше півтисячі гривень, трохи менше - вода. Телефон та вивіз сміття ще дуже поблажливі, хоча телекомівці уже прогнозують зростання своєї вартості та Інтернету зокрема. Але, крім комунальних послуг, людина має ще щось їсти, у щось одягнутися, за щось лікуватися, вчити дітей. В таких ситуаціях і з такими скаржниками не поспориш, більше того, треба мовчки згодитися зі словами про те, що триває геноцид нації. За статистикою, щоправда, не знаємо, де взятою, бо перепису населення не провадять давно, в Україні за 28 років зникло 10 мільйонів осіб, тобто, нас уже давно не 52 мільйони. Чоловік так і сказав: хто не встиг виїхати на заробітки, або померти, того тут і задавлять. Якщо з травня ще на 25 відсотків виросте вартість газу, а вона виросте і людей уже до цього готують, то наступна зима для тих, хто виживе, буде і голодною, і холодною. Проте, наш читач приходив не лише поплакатися на життя, а вніс пропозицію, яка, сподіваємося, варта уваги. Сумніваємося, що до неї хтось дослухається, але не написати не можемо. Чоловік пропонує зимову ціну вартості газу, коли його найбільше йде, рівними частками розподіли на усі теплі місяці року. Це  для того, щоб зимою, коли чорна година настає, не згинути. Якщо таку ідею в Україні не приймуть, то наш читач радить людям влітку відкладати гроші, щоб взимку розрахуватися з олігархами.

Коли слухаємо від людей такі речі, то ловимо себе на думці, що у дев’яностих роках також була бідося, але жевріла надія. Нині вже й сподіватися нема на що... Ми не хотіли про це писати, але за нагоди скажемо: був у «Високому Замку» ще один відвідувач і просив написати у газеті про таке: нинішні заробітчани мають на день президентських виборів приїхати у свої міста і села, аби проголосувати (ми не будемо казати, за кого, чи проти кого), щоб змінити своє життя і не дати нікому сфальшувати його бюлетень. Здається, і тут є рація...

Роман ІВАНЧУК.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити