Кому Юрій Гамар віддає долю зі своєї зарплати?

Кому Юрій Гамар віддає долю зі своєї зарплати?

Звіт про колективне інтерв’ю міського голови Самбора читачам «Високого Замку»

Час од часу Самбірський міський голова Юрій Гамар влаштовує зустрічі з журналістами. Ми питаємо що хочемо, він відповідає - як вважає за потрібне. Проте, згодом у певних товариствах чуємо відгуки, мовляв, випитуємо не зовсім те, що насправді цікавить громаду. Тому запропонували народові таку собі «забавку» - оголосили у соціальних мережах збір запитань до мера, а відповіді, як і обіцяли, друкуємо на сторінках «Високозамківської Самбірщини». Сьогодні звітуємо про те, що у нас вийшло.

СВІТЛАНУ Семенову цікавила доля так званого Молодіжного озера. Його уже нема давно,  відповів Юрій Петрович, рівень Дністра упав так, що вода в котлован самотужки уже не заходить, як це було у сімдесятих роках минулого століття. Власним коштом облаштувати там сучасну зону відпочинку у міста не вийде - надто великі витрати. Можна шукати інвестора, а Самбір допоміг би співфінансуванням, але наразі охочих нема. Були певні пропозиції, але зацікавлені у вкладанні грошей в атракціони-стадіони і таке інше, потрібних їм сум не мають. Ми продовжили тему пані Світлани і доповнили її запитанням іншим: а може варто цю ділянку просто пустити на аукціон? Все ж ліпше, ніж чагарники зі сміттям «утримувати». Міський голова не виказав свого захоплення нашою ідеєю і зазначив, що як тільки цей шмат землі у зеленій зоні міста потрапить під продаж, то його одразу забудуть багатоповерхівками, а він хоче, аби була зона відпочинку.

Ремонт вулиць - це тема, як вічно турбувала містян і ми, признатися, чекали зливи таких проблем. Хоча насправді, наші читачі акцентували увагу лише на кількох вулицях. Зокрема, Оксана Зубик потурбувала владу вулицями Садова, Зелена, Милярська, Нова. Коли йдуть дощі, то там - Венеція... Юрій Гамар відповів, що зараз триває ремонт вулиці Коновальця і це перший етап в облагородженні цього закутка. Наступний - капітальний ремонт всіх тих вулиць, які йдуть перпендикулярно до Коновальця - там треба і тротуари робити, і бордюри піднімати, і ливневу каналізацію облаштувати. Заразом зазначив, що колись, коли такі мікрорайони проєктували, то чомусь ніхто не думав про водовідведення і тепер такі вулиці справді потерпають, але крок за кроком і до них доберемося. Богдан Богданович та інші переймалися ремонтом вулиці Коновальця, мовляв, там спочатку треба було прокласти каналізацію, інші комунікації, а вже потім стелити асфальт. Якщо так чинити, а це потребує багато коштів, то асфальту люди б ніколи там не дочекалися. Мер запевнив, що цю вулицю відремонтують якісно, де треба - піднімуть бордюри... А щодо імовірних проривів, то від них ніхто не застрахований. Наприклад, вулиця Франка має щороку по три-чотири прориви, а ремонтував її облавтодор, на балансі якого цей шлях - і нічого не вдієш... Зате на вулиці Мазепи уже поміняли підземні комунікації - на це пішло багато грошей, але це уже надійно... Оксана Кунцік та Анна Швець цікавилися ремонтом вулиць Окружної та Шашкевича. Юрій Гамар вважає, що ці шляхи не є аж надто катастрофічними, можна пройти-проїхати, але обіцяв, що усе, що можна зробити своїми силами, місто зробить. Потрібний час.

Людмила Будилич запитала, чому в такому запущеному стані дитяча поліклініка? Такою, каже мер, вона стала не за останні п’ять років. У його попередників, здається, було специфічне ставлення до медицини, тому не лише поліклініка, а й інші заклади виглядають жалюгідно. Однак пан Гамар зазначив, що в дитячій поліклініці кабінет за кабінетом, коридор за коридором уже почали ремонтувати, передбачаючи на це певні суми грошей у бюджеті. Світлана Семенова запитує, чому б не повернути дітям дитячу лікарню. Ця тема у місті набула такого собі політичного звучання, її обсмоктують на усі лади, тому міський голова не затруднював себе розлогими відповідями, а просто зазначив: ця будівля непридатна для лікування дітей... Хоспіс-Самбір та директор цього закладу у Сідому Тарас Струк задали питання мерові з приводу того, чому він протягом чотирьох років жодного разу не був у цій лічниці, а там не тільки фінансові проблеми, там ще й люди зі Самбора перебувають. Юрій Гамар відповів приблизно так: заклад знаходиться на території району, його засновником є районна рада і він не може бути у всіх тих шпиталях, де лікуються самбіряни, а лікуються і у Львові, і в Дрогобичі, і в Києві... Хоча Юрій Петрович не був категоричним і ми зрозуміли, що за нагоди все ж заїде у хоспіс. Любомир Хапко-Кульчицькийспитав буквально таке: чому у міста вистачає грошей на дорогу бруківку, на дорогу машину, яка возить кілька дуп, а бракує на ремонт ліфта в ЦРЛ - людям важко підніматися на другий поверх, де є хірургія та травматологія. Бюджет міста, зазначив Юрій Гамар, формується таким чином, щоб задіяти усі сфери потреб людей, але на все і відразу коштів не вистачає. В лікарні шахта ліфта настільки стара, що для заміни її треба дуже багато коштів. Згадав, що в одній з дев’ятиповерхівок міста ліфт працює, міська рада постаралася, а в іншій - ні. Там сусіди перейшли в об’єднання співвласників і ліфт став їхньою проблемою... А в принципі, пан Гамар мріє звести у місті нову сучасну лікарню і нагадав, що наступний рік має стати роком державної програми «Велике будівництво» в галузі медицини і було б чудово, якби у програму увійшов і Самбір. Хто з місцевих магнатів пригледів собі будівлю та землю колишнього тубдиспансеру? Юрій Гамар нагадав, що об’єкт не належить містові, він перебуває в обласній комунальній власності. Наразі не чути, аби хтось мав намір купити колишню лікарню.

Богдан Сеничак, Михайло Баглей, Ігор Довольнов, Юрій Шибалов, Олександр Семенов та інші - це воїни АТО, які тривалий час очікують на земельну ділянку, а міська рада не дає. Як бути і скільки ще чекати? Міський голова почав з того, що на черзі на отримання земельної ділянки у місті перебуває до півтисячі осіб з числа воїнів і треба поцікавитися, під якими номерами ці люди стоять. Поруч з тим, мер нагадав, що вільних земельних ділянок у місті практично нема. Для воїнів АТО, які мають законне право на землю, в ратуші намітили ділянку на вулиці Чорновола - якраз там є землі Міністерства оборони, але саме Міністерство наклало вето на відчуження своїх територій. Звертається міська рада в Київ, але втішних новин наразі нема.

Скільки ще часу Самбір буде терпіти навалу ромів - запитує Наталія Дюміна. Вони обкрадають людей, присадиби господарів, не дотримуються правил карантину, розводять антисанітарію, а поліція не реагує. Тіна-тіна Антоніна доповнила це питання своєю розповіддю. На переїзді на вулиці Шухевича побачила групу циганів, які своїм транспортом вивозили її яблука з дачі. Викликала поліцію, яка приїхала аж через двадцять хвилин, коли слід ромів уже зник... Юрій Гамар, співчутливо поставився до цих проблем, але зазначив, що роми - теж громадяни України і просто так виганяти їх не можна. Але обіцяв, що зверне поліції увагу на такі безпорядки, більше того, вважає, що якщо роми порушують закон, їх треба карати.

Не обминули наші читачі і проблем шкільництва. Зокрема, Тетяна Гринкевич, Оксана Цимбрила та Наталія Юзвяк. Нас чекає цікава реформа - школи стануть ліцеями, гімназіями, матимуть окремі профілі і таке інше. Признатися, нашій редакції ще руки до цього не дійшли, але найближчим часом з’ясуємо детальніше, що нас чекає... А міський голова, не заглиблюючись у проблематику теми, зазначив, що реформу диктують нам зверху. Цим займається Департамент освіти Львівської ОДА і має напрацювати для Самбора та інших міст і районів свої пропозиції. Як тільки напрацює, містяни мають їх обговорити, а вже потім приймати рішення: якою школою стане та чи інша. Проте, зазначив Юрій Гамар, місто має в першу чергу виходити з інтересів та потреб дітей, їхніх батьків та педагогів.

Ірину Хміль цікавить, чому нема публічного звіту міського голови, під час якого люди могли самі питати б у нього про свої проблеми і отримували аргументовані відповіді? А то прикривається карантином... Насправді, звіт був запланований на початок березня, але розпочався карантин. Хоча міський голова каже, що кожного дня має дуже багато зустрічей та дискусій з виборцями. Якщо зібрати нині на класичний звіт громаду в Народному домі, то опозиціонери неодмінно скажуть, диви, мовляв, у нас карантин, а мер кличе на велелюддя. А не збирає - диви, не хоче! А втім, міркуємо собі, розпочнеться передвиборча кампанія - час звітів і обіцянок, тоді кожен зможе у той чи інший спосіб поспілкуватися з першою особою міста.

Надію Макаревич цікавить береукріплення Дністра. Це теж давня проблема, яка не дає спокою мешканцям вулиць біля річки. Юрій Гамар розповів, що проєктно-кошторисну документацію місто виготовило, експертиза пройшла. Але хоче, аби на місце, де рве береги, приїхали представники ОДА, які пильнують за надзвичайними ситуаціями і зустрілися з мешканцям цих вулиць. Після останнього паводку в пріоритетах на ремонти були дороги та мости, але уже настав час і берегоукріплення. Зараз міркують в ратуші над тим, як би укріпити ту сотню найбільш критичних метрів.

Оксана Щепаняк запитує, чи можна розпочинати опалювальний сезон у садочках раніше, якщо настануть холоди? Питання зрозуміле, бо йдеться про здоров’я дітей, зазначив пан Гамар, але тут же відповів, що не все так просто... Як правило, спочатку обласна влада визначає початок опалювального сезону, потім відповідні рішення приймають виконкоми на місцях. Не все так просто ще й тому, що мова йде про ліміти газу, наприклад, кошти. Міський голова сказав, що коли справді похолоднішає швидше, то й область прийме відповідне рішення. Роман Стиранка майже риторично запитав: хліб - мостиський, водоканал на межі банкрутства... Щодо мостиського хліба, то це справа комерційна і ніякий мер не буде лобіювати входження того чи іншого бізнесу на територію, бо це корупція. Наш хлібозавод перестав випікати продукцію, бо власники вирішили, що їм це невигідно - і тут теж мер впливу не має жодного... А щодо водоканалу, то він не бачить там такої катастрофи, яку її малюють опоненти. Підприємство мало ще борги, залишені попереднім керівником, а зараз поволі виходить з кризи. Зрештою, споживачі не відчувають економічних проблем підприємства, вода в Самборі цілодобово і далеко не кожне місто може цим похвалитися. І не за керівництва Юрія Гамара будівлі водоканалу опинилися у податковій заставі... Тепер там хоч створені побутові умови для працівників... Роман Мельник спробував нагадати владі про переповнені нечистотами каналізаційні шахти. Признатися, для нас це питання було дивним, бо ніколи такого не чули, зрештою, туди не лазили. Та й Юрій Гамар сказав, що якби шахти були переповнені, то їхній вміст давно б вилився на улиці... Андрія Грицка цікавить рекультивація сміттєзвалища та робота сміттєсортувальної лінії. Мер сказав, що перший етап рекультивації завершили, роботи продовжуються. А сортувальна лінія працює і нікуди вона не дівалася. Любомир Хапко-Кульчицький уже під кінець збору запитань до мера поцікавився виконанням його передвиборчої програми... На це у нас пішло б багато місця в газеті та часу, зрештою, аналітики неодмінно проаналізують, але міський голова відповів лаконічно: зробив навіть більше за п’ять років, ніж планував - цього не бачить тільки той, який цього не хоче бачити.

І останнє запитання, яке ми зафіксували, задав Роман Пицик, хоча наша газета таких тем не любить, бо якось некоректно говорити про чужі статки. Так ось, питає у Юрія Гамара, де він витратив, чи де зберігає ті мільйони, які заробив в ратуші? Знаєте, не кожен готовий так відразу відповісти, куди зарплату подів, проте міський голова з притаманним тільки йому почуттям гумору зазначив, що частину своєї зарплати віддає на лікування неврівноважених людей...

Були запитання, які ми не задали мерові тільки тому, що не чітко сформульовані і не зрозуміти, що ж читач у нас хоче. Вже вибачайте... І власні враження від колективного інтерв’ю. Ми б не сказали, що воно у нас вийшло чи гірше, чи ліпше за традиційні пресконференції. Але збагнули, що людей цікавлять більше звичайні побутові речі, а не, скажімо, ті, які інколи розганяють опозиційно налаштовані до мера політики. Ми чекали щось про коронавірус - не було нічого. Ми сподівалися запитань з приводу місцевої політики та виборів - мовчання. Не було тем безробіття чи перспективного плану розвитку міста. А тому дійшли висновку, що люди у нас значно простіші і їх турбують буденні дрібниці, які насправді турбують більше за все інше. Ще одне враження від розмови з паном Гамаром. Розуміючи, що йдуть вибори, як нам здавалося, міг би бути трохи улесливішим до електорату, з усім погоджуватися і обіцяти золоті гори. Ні, був не хвалькуватим і по-діловому стриманим.

Роман ІВАНЧУК.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Teen Whore Undressing Webcam Peril For The Golden Wonder Cute Busty Ebony Squirts And Twerks Mean Mistress Sph Comparison Gym Teacher Fucks Student Storking My Big Black Dick