Андрій Козич оскаржував рішення міської ради про закриття вузлової лікарні... І справу програв

Андрій Козич оскаржував рішення міської ради про закриття вузлової лікарні... І справу програв

Дуже зле, що закривається те, що багато літ працювало, а потім стало зайвим. Така гірка доля спіткала кілька років тому залізничну лікарню в Самборі, яку реформували. Хоча цьому противилися колектив лічниці, самі залізничники, головний лікар Андрій Козич, але сталося те, що сталося...

ТРОХИ сентиментів. Андрій Козич - мій однокласник і я часто заходив до нього в гості. Радів, що працює колектив добрих фахівців, що лікарня має досвід страхової медицини і там зажди багато відвідувачів - і віддавав належне Андрію Богдановичу. Тому, як тільки над закладом нависла гільйотина, я захищав на сторінках газети, був на пресконференціях, висвітлював численні засідання сесій міськради, вважаючи, що лікарня, у якої добрі традиції, має жити. Але все це не допомогло. Знаю, що Андрій Богданович вирішив оскаржити рішення міської ради в суді і я з нетерпінням очікував рішення Феміди. До слова, важко знайти на своїй пам’яті керівника, який би стільки зусиль вклав у збереження колективу, боровся за нього до останнього, наживав собі ворогів, а все намарне. Днями колишній головний лікар у соціальних мережах висловив вкотре свої міркування з приводу того, чому заклад перестав існувати. Але, як і слід було очікувати, тема з медичної стала політичною. Опоненти шукають істину так, як вважають за потрібне, використовуючи її у передвиборчих тезах... Мені ж здається, що справа тут не стільки в політиці, скільки в елементарній... заздрості. Якщо не маю рації, то підправте, але ліквідація лікарні тривала тоді, коли Самбірська ЦРЛ була у складному фінансовому становищі, самі ж медики головної лікарні казали, мовляв, їм грошей не вистачає на зарплати, а тут ще треба залізничну тягнути... Пам’ятаю одне з сесійних засідань, після якого зробив прикрі для себе висновки: таке враження, що лікар лікаря, якби міг, втопив би в ложці води... А в газеті після того написав, мовляв, більш недружнішого середовища не зустрічав...

З відповіддю на міркування Андрія Козича, точніше його біль, зголосився депутат міської ради, голова медичної комісії Роман Павлішак. Вважає, що Андрій Богданович маніпулює фактами. В реорганізації лікарні та, на його думку, нищенні самбірської медицини загалом пан Козич вважає міську владу. Чоловік, як кажуть, з власної вини та недалекоглядності опинився поза процесом та колективом. Пан Павлішак нагадує пану Козичу, що реорганізація залізничної лікарні проводилася не з ініціативи міської ради, а централізовано державою та самим керівництвом Львівської залізниці. Остання відмовилося від її подальшого утримання, а отже, і фінансування. На одних страхових внесках вона не могла повноцінно довго функціонувати. Відтак постало питання, що робити з лікарнею та досвідченим її колективом? Розв’язанням проблеми перейнялась міська рада та наша медична депутатська комісія. З бюджету Самбора на утримання та функціонування залізничної лікарні сесія виділяла кошти. Але так довго не могло тривати.

Тому я з колегами-депутатами неодноразово зустрічався з колективом. У гострих дискусіях народжувалась істина. Пропонували колективу різні варіанти вимушеної реорганізації, порятунку - перераховувати всі не буду. Так тривало три роки. Більшість медиків приставали на нашу пропозицію та категорично проти таких варіантів був Андрій Козич як головний лікар. Створювалось враження, що йому годі розлучитись з печаткою, керівним кріслом. Не змінював своїх принципів, хоча, віриться, він як досвідчений лікар добре усвідомлював вимоги часу, не міг не оцінювати складної ситуації в медичній галузі не лише Самбора, а України загалом, що в системі охорони здоров’я розпочалися реальні й незворотні реформи. На жаль, як на мене, незрозуміла позиція Андрія Козича як головного лікаря призвела до того, що він опинився поза колективом, з яким багато років працював, ділив радість і невдачі, вважає голова медичної комісії Роман Павлішак. Допускаю, що і у його висловлюваннях є трохи емоцій, але для нас залишається головним не стільки емоційний рівень розмов, скільки рішення суду, куди, як казав вище, звернувся Андрій Козич. Наприкінці червня Львівський окружний адміністративний суд прийняв рішення... Колишній головний лікар просив визнати протиправним і скасувати рішення Самбірської міської ради від 12.12.2018 року «Про реорганізацію та припинення юридичної особи Державний заклад «Вузлова лікарня ст.Самбір» шляхом приєднання його до Комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Самбірської міської ради». Далі в рішенні суду на одинадцяти сторінках описують аргументи сторін. Щоправда, була ухвала суду від 19.06.2019 року, якою відмовили у задоволенні заяви Андрію Козичу, а буквально через два місяці він подав заяву про уточнення позовних вимог... І знову відмовлено... Не буду втомлювати читача свідченнями та поясненнями сторін, процитую лише рішення. Воно напрочуд коротке: «В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю». Тобто, Андрій Козич справу програв... Я уже не турбував його питанням: чи буде оскаржувати це судове рішення, яке по суті справи узаконило рішення міської ради про реорганізацію його лікарні. В принципі, складається враження, що тільки він один і бореться за відновлення лікарні... Всі інші давно змирилися. І глибоко сумніваюся, що хтось інший, хто прийде до влади в ратуші потім, відновить цей заклад.

Роман ІВАНЧУК.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Teen Whore Undressing Webcam Peril For The Golden Wonder Cute Busty Ebony Squirts And Twerks Mean Mistress Sph Comparison Gym Teacher Fucks Student Storking My Big Black Dick