Колишніх працівників Самбірського АТП-14608 не буває

Мені важко знайти ще один такий колектив як Самбірське АТП-14608, який кожного року у переддень професійного свята збирає своїх пенсіонерів. І кожного року вони приходять – чи більше, чи менше – значення нема, але то своєрідний ритуал. Літні чоловіки та жінки, які свого часу плекали славу колективу, а потім несподівано стали непотрібними, приходять в контору на урочисті збори.

Ви не повірите, але директор Іван Романяк просто звітує перед ними – чого досягли, які проблеми, що нового очікують. Ексколектив слухає з великою увагою, бо ж цікаво їм, у якому стані залишили базу, а що є зараз. Потім усім дають конверт, ми собі думаємо, з грішми, і дружно виходять на подвір’я для загального фото. Як правило, місію фотографа виконував журналіст Ігор Тиличко, але на цьогорічне свято він взяв коротку відпустку і підмінити його запросив пан Романяк нашого репортера. А вже після офіційної частини увесь гурт йде на гостину, бо що то за свято без 100 грамів. Тим паче, ні у цей день, ні у наступні шофери на лінію уже не виходять. А скільки приємних спогадів, скільки вдячних слів! Я звернув увагу, що Івана Романяка старші чоловіки і досі абсолютно серйозно називають шефом, хоча Іван Миколайович не мав би себе цим дуже тішити, бо сам уже перейшов ту межу, за якою ще могутнього пана уже називають пенсіонером. У всьому цьому є дуже важливий один момент: панове нинішні начальники, не забувайте тих, хто ненароком став пенсіонером і начебто зайвим. Бо завтра і ви станете зайвим. Умійте подякувати тим, хто вчив вас, хто вас виводив в люди, хто вчора разом з вами терпів біди і тішився радощами. Це зовсім недорого, це пам’ятно.

От не можу не згадати спогад зі свого дитинства. Неподалік  мого будинку жив водій автобуса Микола Дутко, але одного разу він помер. До його хати приїхало дуже багато автобусів і, коли винесли домовину, всі вони в одну мить включили сигнали і вийшов такий собі сумний і чомусь різноголосий хор клаксонів. Це водії прощалися зі своїм… Так не хочеться, щоб таких прощань, які розривають Самбір,  було багато… Живіть! Наступного року Іван Романяк вас теж чекатиме…

Роман ІВАНЧУК.