16 кілометрів тернистої дороги і щирої молитви
Греко-католицький парох отець Михайло Николин влаштував для парафіян пішу ходу зі Старого Самбора до Стрілок. Шлях неблизький – 16 кілометрів, і далеко не кожен здатний здолати, але було приємно, що вкотре заклик зібрав багато парафіян, у тому числі і молодих. Загалом, організатори нарахували близько 5 тисяч осіб і це, як нам видається, рекорд…
Особливої значущості цій події надала присутність владики Григорія Комара. Кожна з чотирнадцяти молитовних зупинок була пам’ятною. Молилися за опіку Пречистої Діви над Україною, за її синів-захисників, за мир у державі, за християнські родини, за належне виховання дітей… Дай Боже спокою і нашій державі, і нашим зболеним душам…
Але, розповідаючи про цю, можна сказати, історичну подію, ми б не хотіли обмежуватися коротким повідомленням, а тому потурбували отця Михайла Николина таким собі обивательським питанням: чому має бути хода, чому, скажімо, не можна просто постояти і помолитися у храмі, чому, зрештою, подорожувальники мусять переносити такі фізичні навантаження. Гадаємо, відповідь на це питання запам’ятається людям і наступного разу до цих п’яти тисяч додасться ще стільки ж…
Отець Михайло сказав, що років два тому йому уже доводилося відповідати на таке ж запитання одному парафіянину. Все просто – це ж Хресна Дорога, а не стояння. Ісус Христом йшов на гору Голфову, переносив труднощі і біль. І так само нині Хресна Дорога має бути Дорогою, коли людина відчуває і важкі кроки, і загальну втому, але поруч з тим, бачить плече тих, хто поруч, чує спільну молитву і проходить свій нелегкий шлях. Кожен подумки сприймає ті 16 непростих кілометрів як власні випробування, свою пожертву заради того, щоб отримати дещицю тих випробувань, які прийняв Христос… До пішої ходи долучалися і мешканці придорожніх сіл – і у цьому так само є певна символічність – адже і на шляху до Ісусової Голгофи люди долучалися, йдучи услід за Господом. А ще отець Михайло розповів, що саме цю трасу на Старосамбірщині вибрали невипадково, бо там є шість сіл, а власне несли ікону з зображеннями усіх шести образів Богоматері – Грушівської, Тишковицької, Пацлавської, Билицької. Рудківської і Самбірської – усі з Дрогобицької Самбірської єпархії, яка відзначає своє 25-ліття. І у кожному з шести сіл розважали над кожною окремою іконою… Навіть пройшовши стільки кілометрів, не відчувалося, що люди втомлені, радше навпаки, в очах світилася радість від того, що здолали свій тернистий шлях, пройшли таке собі очищення, після якого кожен мав би стати трішки інакшим, ніж був до того, проаналізувати своє попереднє життя і покаятися, підсумував розповідь отець Михайло Николин. А ми подумали про те, що, мабуть, кожен з нас хоч раз у житті має пройти такою ж молитовною ходою, аби відчути не біль у ногах, а єдність і християнську любов ближнього.
Роман ІВАНЧУК.