17 блокувальників під наглядом півтора десятка правоохоронців і 6 журналістів перекрили людне роздоріжжя.

SambirWZ
20

17 блокувальників під наглядом півтора десятка правоохоронців і 6 журналістів перекрили людне роздоріжжя.

Влада, аби спитатися, чого у неї хочуть у такий незвичний спосіб, не прийшла.

БЛОКУВАННЯ доріг – це подія. Минулої п’ятниці центром боротьби за справедливість стало роздоріжжя біля колишнього університету у Самборі. Воно у нас стратегічне – шлях на Львів, Старий Самбір, відтак і на Мостиська, та у бік Дрогобича. Тут і у глибоко будні дні стовпотворіння з машин, а у передсвяткові – і поготів. Проте Самбір настільки цікаво сплетений, що поки активісти ходити по пішохідному переході, працівники поліції регулювали рух довколишніми вулицями. Але попереджувальна акція відбулася.

Ініціатори потім скажуть, що їхня акція законна, позаяк повідомили поліцію, а сайти, які традиційно захищають мерію, твердили, що акція незаконна, бо ратушу ніхто офіційно не повідомляв. Офіційно – може і ні, а у соціальних мережах повідомлення були. Наразі не знаємо, як буде на факт блокування реагувати поліція, але знаємо точно, що у таких випадках вона відкриває кримінальні провадження. Ті ж наближені до влади сайти твердять, мовляв, у Самборі організували пікетування, щоб зіпсувати владі імідж. Ну, чому так різко? Чому, якщо люди збираються з певною метою, то неодмінно їх мусить хтось до цього підтрунювати. Ми не знаємо, наскільки дістала людей тема бездоріжжя, проте блокувальники вийшли з лозунгами про те, що Самбір – суцільне бездоріжжя. Ну, ми б не сказали, що настільки суцільне, але околиці справді з поганими вулицями і цей статус зберігається за ними давно. Наступна вимога – замість фонтану за 4.5 мільйона нехай би мер ремонтував вулиці. Це вимога, яка має право на життя, бо люди можуть так міркувати чи чогось вимагати. Вони ж бо носії влади, а ратушні – лише наймані чиновники, до речі, за немалі гроші. У суперечці: фонтан чи вулиці, нам сподобався допис когось із містян у соціальних мережах: я, пише, хочу і вулиць, і фонтана для дітей, бо для дітей мало що є… Тому правда десь по середині…

Активісти, які вийшли на блокування, якраз з тих, які свого часу блокували завезення львівського сміття у Самборі. Приємно, що запал не розгубили. Неприємно інше… Наш репортер на самому початку акції нарахував 6 журналістів, півтора десятка правоохоронців, а туди-сюди ходило на «зебрі» лише 17 осіб. Як на таку серйозну подію з серйозними вимогами блокувальників мало б бути щонайменше півсотні, а такий мізер дасть право сказати міським урядникам, що ці люди – ще далеко не виразники прагнень усієї громади. Хоча, як ми помітили, перехожі зупинялися, цікавилися, питали, з якої нагоди «свято», казали, що правильно, і з філософським виразом обличчя йшли геть.

Після години блокувань попростували на майдан біля церкви Святителя Павла Конюшкевича. Не минуло і трьох тижнів, як ми плескали у долоні від того, що великий шмат землі біля храму встелили бруківкою. Але вона… посипалася. Щоб ви правильно розуміли, вона стерлася чи то за підошвами містян, які приходили паску святити, чи то дощі-негідники верх злизали. Небайдужі пішли до ратуші питати, чому так, але ніхто з ними предметно не хотів балакати. Чомусь  посилали до… Гамара. Міського голови, судячи з усього, не знайшли, а нам залишається ще раз подивуватися умінню сучасних чиновників шукати таких виконавців робіт, які працюють нехлюйно. То треба мати талант знаходити собі проблемних фірмачів. Ми не будемо згадувати торічну вулицю Стебельського, а от укотре хочемо сказати, що сиплеться і тротуарна плитка біля коледжу культури. Теж чужі робили. Мер Юрій Гамар хотів конкурентного середовища для традиційного стелильника бруківки Андрія Мандзяка, але сам потрапляє на ляпачів… Ті майстри, які стелили у Самборі бруківку за часів цісара, в гробах перекидаються. Нагадаємо, їхню давню австрійську плитку, яку зняли біля молокозаводу сучасні майстри, влада обіцяє повернути.

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити