З річок Старосамбірщини заберуть 200 тисяч кубів шутру. І це не крадіжка
Степан Фур – начальник Самбірського управління водних ресурсів, який опікується і річками-потічками Старосамбірського району, був гостем сесійного засідання. Районні обранці у стислі п’ять хвилин мали вислухати все, чим займається відомство у гірському районі.
Вкластися у п’ять хвилин було практично неможливо, та й твердити, що депутатське товариство було зацікавленим, теж не можемо. Основна теза, яку ми б ви виділили великими буквами, – фінансування таке слабеньке, що виконувати якісь серйозні роботи практично неможливо. А коли дізналися, що від управління на території району працює лише 7 осіб, то, схоже, дали собі спокій – що тут вимагати… Схоже, залишається чекати чергового паводку, вибивати гроші на наслідки ліквідації збитків і мужньо їх ліквідовувати. Все це ми пережили у 2008, 2010 та 2014 роках. Надій на те, що Старосамбірщина, яка має більше річок, ніж Самбірщина, матиме своє водне начальство, дуже мало. Тут навпаки – все об’єднують, а щоб цей район здобув “суверенітет”, говорити наразі нереально.
І так би той звіт “пролетів” з приміткою “взяли до відома”, якби депутат Роман Батючок, а потім і інші, не зачепили теми, яка до того була темою розмов лише компетентних осіб. Бо мало хто інший шукає сайти окремих відомств… Так ось, на сайті управління водного господарства області з’явився кілька місяців тому документ, яким передбачається приблизно таке: аби повирівнювати трохи русла річок, треба у визначених фахівцями місцях вибрати трохи гравію, і той шутер, якщо ми правильно збагнули, використати на ремонт сільських шляхів. Хоча не знаємо, чи увесь, чи якусь частину… Але суть не в тому. Так ось, пана Батючка цікавило, хто ці роботи має виконувати, яким чином і яка шкода буде від того екології. Ймовірно, Роман Батючок, Мирон Пацай мали підозру, що попри законне розчищення річок, гравій може опинитися невідомо де. Більше того, піти на гендель, а грубі гроші – у чиюсь кишеню. Взагалі, такі підозри можуть мати під собою ґрунт, бо у нас навіть попри благородні справи, все одно можуть або будуть красти. На сесії в Старосамбірській райраді згадали інцидент у Стрілковичах, коли активісти припинили вивіз шутру з Дністра. Тобто, говорили доповідачі, якщо у Стрілковичах була крадіжка гравію, то тепер область хоче узаконити такі крадіжки. Іншими словами, окремі обранці, коли ще нічого не розпочалося, уже кричать “Ловіть злодія” – на випередження. Хоча загалом ідея непогана, бо невідомо, якої біди у нас більше: неправильні русла річок, що береги точать, чи погані дороги. Окремі обранці наводили конкретні випадки Тершова, Хирова, де паводки так понищили береги чи поробили посеред річок насипи, що тепер швидкі течії точать основи мостів. Треба негайно поглиблювати чи вирівнювати русла. Проте, є дуже цікава арифметика, яку “вивів” Роман Батючок, користуючись офіційним документом зі Львова. В районі задля очищення річок треба вибрати 200 тисяч кубів шутру. І це тоді, коли, наприклад, офіційний старосамбірський кар’єр переробляє у рік 70 тисяч кубів. Потім навів окремі села (все уже розписано до нас) і кількість кубометрів, які звідти треба вивезти. Ми не встигли усе записати, але деякі – Муроване – 3,5 тисячі кубів, Тершів – 7,5тис., Спас – 18 тис. , Торчиновичі – 17 тис., Кобло – 26 тис., Страшевичі – 46 тис., Сушиця – 6 тис., Верхній Лужок – 22 тис., Стрілки – 19 тисяч кубів. Тут справді відчуття таке, що десь на чомусь нас хочуть “взути”, а ми ще не знаємо, де і на чому. Ніби й поломаних доріг багато, ніби й того шутру на дороги – забагато… Будемо щось нове чути на цю тему, повідомимо згодом…
Роман ІВАНЧУК.