До 30 червня Самбір прийматиме по 50 тонн львівського сміття щодня!
Простим смертним ця проблема нецікава, депутатам подобаються мільйонні інвестиції, а губернатор Олег Синютка, заборонивши переробне підприємство у Львові, висловив вдячність нашій ратуші
Якщо на сесію Самбірської міської ради приходять деякі знакові особистості, значить має бути щось особливо важливе. Особливо важливим було питання завезення у Самбір львівського сміття.
АЛЕ ПЕРЕД тим про інше. У сесійну залу завітав депутат Роман Пицик і просив нас звернути увагу на те, що він в костюмі, при білій сорочці і з депутатським значком. Це тому, що сесія для Романа Євгеновича – завжди свято, хоч і не таке часте, як у інших. Побачили і Руслану Лешкович та обіцяли виправити власну помилку. У попередньому спецвипуску писали про жінок, які працюють у місцевому самоврядуванні. Перерахували усіх депутаток міста, а про пані Руслану забули – ми більше так не будемо…
Потім депутати дружно проголосували за купу людських земельних питань та за те, щоб асоціація інвалідів орендувала 147 квадратних метрів лише за символічну 1 гривню у рік, і перейшли до найцікавішого. Міському голові Юрію Гамару, секретарю Юрію Дмитришину та усім заступникам затвердили премії і надбавки за великі досягнення чи виконання особливо важливих справ. І хоч це був початок лютого, проте гроші нараховуватимуть з 1 січня. Голосування було майже одностайним, проти було кілька людей з явно опозиційними до Юрія Петровича поглядами. Зрештою, так завжди було: до окладів мерів додавали премії. І це, як правило, не було предметом політичних розбірок. Вони з’являються там, де починають підозрювати чиновників у тому, що не відпрацьовують добру платню. Степан Кузьо, погодившись з тим, щоб Юрій Гамар мав премію-надбавку, трохи засумнівався у тому, що треба підвищувати платню заступникам. На думку пана депутата, є багато проблем у земельних стосунках, в економіці, над якими заступники слабо працюють. Мер захистив підлеглих і сказав, що зверне їм увагу на ці пікантності.
Назвати сміттєве питання таким, що викликало масу емоцій, не можемо. Згідно з проектом рішення, ми будемо приймати по 50 тонн сміття щодня зі Львова. Якщо запрацює сортувальна лінія на полігоні, то возитимуть по 100 тонн у день. Здивували інші цифри. Деякі громади мають ліміт значно менший, ніж лвів’яни – лише по кілька десятків тонн у місяць. Ми звернули увагу на це, а тому здивувало, що Львів у нас такий пільгово-шанований. Депутатів зацікавило: а що буде, коли Львів привезе більше непотребу, ніж 50 тонн, і почули у відповідь, що завернуть, хоча ми не пригадуємо, аби хтось когось кудись відправляв. Доставку сміття на полігон має персонально пильнувати директор «Об’єднаного» Євген Квас. Окремі обранці висловили здивування, чому так багато сміття привозить у Самбір Самбірський район? Їм натякнули, мовляв, хтось невідомо звідки привозить сміття, перевантажує у районні машини і на цьому наживається. Дісталося Новому Калинову, який не хоче перераховувати гроші на лікування своїх людей в Самбірській ЦРЛ, а тому, мовляв, треба містові додати вартість за сміття. Євген Квас зазначив, що угоду з Новим Калиновом взагалі можуть розірвати… Андрій Жепко поцікавився, чому таке важливе екологічне питання вносять у сесійну залу за 12-ма підписами депутатів? Щоб проект рішення не висів на сайті 20 днів? Зауваження слушне, але ми про те сміття так багато говорили, і про шкоду екології, що висіння на сайті уже нічого не змінить. Скажемо більше: напередодні сесії соціальні мережі кинули клич прийти у сесійну залу, щоб присоромити депутатів, які голосують за сміття. І ви думаєте хтось прийшов? Та ніхто – ні з громадських активістів, ні з мешканців недалеких від полігону вулиць. Значить, громаді це по барабану. А от те, що потім коментатори на дивані прозивають у соціальних мережах депутатів, то не мужність і не вболівання за долю міста та майбутні покоління, а боягуство.
Що цікаво у цій ситуації. Багато нинішніх коментаторів у соціальних мережах з числа тих, які свого часу або вели Юрія Гамара до влади, або його підтримували, активно критикуючи діючих на той час владоможців. Тепер вони ж знову на коні, бо вкотре критикують діючих. Але питання до них: покаятися перед громадою за Гамара не пробували? Ці критики нині пишуть про те, що депутати, голосуючи за сміття, начебто вирішують свої «шкурні інтереси». То нехай вже договорюють до кінця: чи дуже хочуть сміттєвими грішми зі Львова перетворювати Самбір у місто комфорту, чи їм цими грішми обіцяли провести ремонти вулиць їхнього округу, чи, не дай Боже, хтось їм за одне сміттєве «за» дав чи обіцяв крупну суму до кишені?
Якщо попередніх разів, коли депутатів упрошувати приймати львівське сміття, і ті щось для міста виторговували у львів’ян, то зараз уже нічого не просили. Львівський пан з ОДА нагадав містові, що за півтора року у Самбір прийшло 35 мільйонів гривень – і живими грошима на різні потреби, і технікою, тому не надто протестуйте. Таке відчуття, що депутатам ці інвестиції подобаються…
Наступного дня голова ЛОДА Олег Синютка подякував самбірянам за розуміння львівських проблем, бо без «заторів» возитимуть львівський непотреб до 30 червня. Але у нас і до очільника є питання: чому Львів ні на крок не просунувся у справі будівництва переробного заводу? З приводу однієї території – вулиці Пластової, яку обговорювали на громадських слуханнях, Олег Синютка сказав, що там екологічно небезпечно створювати таке підприємство. Там небезпечно – віримо, а в Самборі складувати надійно… Чомусь це не зовсім чесно.
Роман ІВАНЧУК.