Серед 34 депутатів міськради в ратуші не можуть знайти гідного на посаду другої особи міста

Мурайко, Француз, Лозинський, Пицик, Гнатик, Бондарець, Кульчицький та інші почергово «ставали» потенційними секретарями – криза влади?

У цій публікації буде багато слів типу “начебто”, “нібито”, “можливо”, “ймовірно”, бо стверджувати щось достовірно наразі не можемо. В ратуші минулого тижня велися активні перемовини між мером і депутатами на тему обрання нового секретаря ради. “Шматочки” інформації нам доводилося вищипувати з депутатських надр і складати, наче пазли.

«СекретаріаДу” у Самбірській раді ми “закінчили” кілька тижнів тому повідомленням про те, що мер Юрій Гамар начебто захотів знати думку депутатів з приводу того, кого б вони бачили на посаді секретаря, тобто другої особи міста. Депутати не забарилися з такою пропозицією і висунули аж п’ять імовірних секретарів – Володимира Мурайка, Миколу Лозинського, Олега Француза, Руслана Гнатика, Василя Бондарця. Найбільш імовірним, принаймні найближчим до “владного тіла”, нам видавався Василь Бондарець – він з рідної мерові “Волі”. Скажу відразу, не найгірший варіант. Принаймні, автор цих рядків прогнозував Василю Івановичу цю кар’єру ще коли щойно засвітилася перша зіронька нової каденції. Може, якби він був, не було б того, що нині є… Потім нібито у кулуарах Юрій Петрович назвав іншого претендента – Руслана Гнатика від “Свободи”. Сказати про нього щось зле, не можемо, тим паче, чоловік зневажив депутатською діяльністю і, як мало хто (бо є ще депутат Василь Спаньчак) пішов у зону АТО. З цим титулом Руслану Степановичу акурат і пасувало б випробувати на собі симпатії колег-депутатів. Проте минулого тижня мер начебто оголосив, що він відмовляється висувати будь-кого на посаду секретаря – нехай це роблять депутати. Смілива заява – і ми б прокоментували її так: або мер серед усіх обранців не знайшов того єдиного, який би йому найбільше пасував, або просто хоче скинути ношу виборів на депутатів, щоб не нести за секретаря  відповідальності у майбутньому. Хоча і депутати не такі вже й дурні – вони ж бо знають, що першим кандидатуру має виставити міський голова, а якщо її прокатають, то тоді вже вони будуть пропонувати свою. Якщо ж Юрій Петрович першість віддає депутатам, то це не зовсім законно, точніше, зовсім незаконно. Того ж таки минулого тижня з’являється цікава формула. У нас в принципі багато цікавого… Нібито мер сказав депутатам, що він погодиться на будь-яку кандидатуру, за яку проголосують обранці, але заступниками у нього мають бути ті, кого він захоче. За неперевіреною інформацією, мер хотів, щоб гуманітарним заступником був виконувач обов’язки начальника освіти Святослав Ухач, а керуючим справами – Юрій Дмитришин. Ми нічого не маємо проти цих достойників. Зрештою, уже стало навіть байдуже (чисто спортивний інтерес – хто кого наздожене), але сміємо нагадати, що попередній гуманітарний заступник Наталія Зремяк пішла з посади через конфлікт у четвертій школі. Пригадуєте, її звільнили через те, що батьки і вчителі не дали поменшити статус цього храму науки. Мер тоді признавався, що не знав правдивої ситуації, і звинуватив у всьому Наталію Зремяк та Святослава Ухача, пообіцявши оргвисновки. Оргвисновки торкнулися лише Наталії Романівни. Тепер виходить, що Святослав Анатолійович, який так само причетний до ситуації у школі згідно з посадовими обов’язками, йде на її місце? Якось воно не дуже з логікою ліпиться. Та й якщо Юрій Гамар хоче повернути Юрія Дмитришина на посаду керуючого справами, то навіщо було депутатам знімати його з посади секретаря ради? Логіка так само шкутильгає на обидві ноги.

У кулуарах ратуші ходили розмови – додаємо ще один пазл, що секретарем начебто може бути Микола Лозинський – заступник голови міста з комунальних питань, а на його місце заступника мера може прийти фахівець з санітарної очистки міста Зеновій Рівняк. Така постановка питання переконала наближених до влади, що, ймовірно, мер помирився із одним з впливових депутатів Ярославом Кузьмяком, бо названі вище особистості, не виключено, з числа команди Ярослава Степановича. Але і цей проект начебто провалився так і не розпочавшись… Нам розповідали, що нібито в ратуші влаштували таку собі репетицію виборів секретаря, приміряли на цю посаду Володимира Мурайка і Миколу Лозинського, проте жоден з них не набрав потрібної кількості симпатиків.

Позаминулого вівторка ввечері з’явилася інформація, ніби група депутатів вирішила відкинути усіх, про кого йшла мова вище, а зупинитися на Володимиру Кульчицькому. Колись він був соратником Юрія Гамара, потім, як нам видається, розійшлися у поглядах на політику чи життя і розбіглися…  Нам важко сказати, чи було б після цього комфортно Володимиру Богдановичу з Юрієм Петровичем працювати з дня у день, хоча сам пан Кульчицький не горів бажанням йти в ратушу, бо має  добру роботу в технікумі економіки та інформатики, невдовзі має йти на пенсію, тому міняти все нажите на роботу у владі йому не дуже охота. Зрештою, дещо сумнівно, що Володимир Богданович набере потрібну кількість голосів. Річ у тім, що депутатський корпус доволі політично різношерстний і кожна групка може мати своїх претендентів. Одна з найбільших фракції – провладна “Воля”, яка могла б диктувати волю іншим, на жаль (а може, й на щастя), розсипалася. А  більшість, що згуртувалася заради відставки Юрія Дмитришина з посади секретаря, так само, як нам видається, купи не дуже тримається.

Більше місяця тому один з місцевих сайтів оголосив опитування, кого б пересічні обивателі хотіли бачити на посаді секретаря? Певний час у лідерах тримався Роман Барна, а на фінішній прямій його різко обігнав Роман Пицик – колишній завідувач юридичним відділом, якого звільнив Юрій Петрович, з яким судиться зараз Роман Євгенович. Ми віримо, що результат опитування – не хакерська атака, а свята правда. Сам Роман Пицик, підтриманий всенародною любов’ю, вважає, що ліпшого секретаря, ніж він сам, і придумати годі…

Є цікавий момент. Під час всіх цих погоджувальних нарад, дискусій і пошуків істини прозвучала з уст когось із депутатів цікава пропозиція: якщо не можемо знайти консенсусу під куполом ратуші, то чи не ліпше звернутися до парламенту, аби оголосив перевибори. Це прозвучало, радше всього, наче жарт, але смішного тут мало. З другого боку, ну нема у нас секретаря міськради кілька місяців, нема гуманітарного заступника і керуючого справами, начальника юридичного відділу, пішов з посаду начальник відділу капітального будівництва, а місто, виявляється, ЖИВЕ і без них. То може ВЗАГАЛІ НЕ ПОТРІБНІ ні мер, ні деякі посадовці, ні депутати?

Роман ІВАНЧУК.