Пасічник з Пацькович під тиском поліцейських віддав 46 мішків УЖЕ СВОГО цукру – ні цукру, ні грошей, ні вісточки

SambirWZ
1

Пасічник з Пацькович під тиском поліцейських віддав 46 мішків УЖЕ СВОГО цукру – ні цукру, ні грошей, ні вісточки

Дожилися – у правовій державі ніхто не захистить права маленької людини

Пасічники, як відомо, люди добрі, довірливі та щирі. А справа, якою займаються, не з дешевих… Ми хочемо меду, а бджоли – цукру. От пасічники, гуртуючись, купують цукор так, аби він був дешевшим. Гуртом на всіх справді дешевше виходить. Продавця шукають усім бджолярським миром. Ну, така традиція, яка жодного разу збоїв не давала… Та хто б міг подумати, що Ігор Сокульський з Пацькович на Старосамбірщині потрапить у халепу. І не тільки сам, а й інші його колеги з району, бо купували 62 мішки цукру на багатьох, а суму за них у борг почасти вніс пан Ігор.

В ийшли на покупця, зв’язалися телефоном, автівка приїхала. Був продавець Микола та водій. Звично розвантажили товар, при цьому Микола показав якийсь документ, – чи то накладна, чи ще щось, взяв гроші і сторони, завершивши оборудку, роз’їхалися… Це було 1 березня, а буквально через п’ять днів у село приїхало кілька чоловіків не в поліцейській формі, серед них був і хтось зі старосамбірських правоохоронців, а також водій машини, який привозив у Пацьковичі товар. Ігор Сокульський здогадався, про що може йти мова, проте слідчий з Пустомитівської поліції заявив, що цукор крадений, а значить його треба вилучити. Пасічник навіть думки не міг допустити про те, що товар може бути краденим, бо ж і ціна не надто відрізнялася від ринкової… За словами пана Ігоря, на нього здійснювали психологічний тиск, мовляв, підеш, чоловіче, співучасником злочину. Потім пасічника вивезли за село, потім і кайданки на руках були. Зрештою, пана Ігоря так перелякали, що він підписав протокол вилучення 46 мішків цукру по 50 кілограмів кожен. Уже потім у скаргах обласним прокурорам на начальникам поліції буде писати, що “згода про вилучення цукру насправді не була добровільною, а підписана під моральним тиском”. Кожен законослухняний чоловік, мабуть, так і вчинив би… Яка доля тепер уже його цукру, яка доля грошей, відданих за товар, пану Ігорю ніхто й не збирався повідомляти. А сума, як ви розумієте, немала. Згодом йому стане відомо, що пустомитівська поліція веде кримінальне провадження за фактом чи то крадіжки, чи то шахраювання, вчиненого проти підприємця Ч., якого чи то обікрали, чи то обшахраювали. І саме пана Ч. визнали потерпілим, а нашого бджоляра відмовили визнати потерпілим, цукор вилучили як речовий доказ… От з березня ніхто Ігоря Юрійовича нікуди не кликав, ні про що не повідомляв. Вийшло так, що чоловік придбав цукор, працівники поліції його вилучили і залишили з голодними бджолами. Чому у правовій державі так має бути, він і досі не збагне. Опустимося до банального: нам кожної осені під хати розвозять капусту і ми купуємо її. Нікому в голову не приходить питати у продавця (зрештою, як і на базарі), звідки він взяв товар і чи має накладну. А потім, уявіть собі, до вас приїжджають поліцейські і, навіть для початку не представившись, забирають капусту… Це аналогічна ситуація… У пана Ігоря виникли сумніви щодо порядності слідчого з Пустомит, який упродовж стількох місяців не встановив, чи справді мав факт кримінального порушення щодо підприємця Ч., чи вилучений цукор належить йому. А зрештою, чи розшукали того Миколу, який привозив у Пацьковичі  товар. Хоча, якщо знайшли водія, то має бути і продавець. Пан Ігор у скаргах до поліцейського та прокурорського керівництва просить з’ясувати, чи законно вилучили у нього уже його товар і хто має повертати йому цукор? Хоча за логікою (і це нам підтвердили незалежні юристи) пан Ігор має зараз добиватися статусу потерпілого. Але ніхто йому цього не каже, не повідомляють, як чинити і у кого йому вимагати свій товар або гроші. Чому правоохоронна машина не помітила цього потерпілого?  І тепер чоловік змушений добиватися свого…

Вся ця історія доволі мутна ще і з іншого боку… Пан Ігор знайшов в Інтернеті офіційне повідомлення про факт зникнення цукру. Коли ми прочитали повідомлення, то ледь не заплуталися. “Загальна кількість продукції, яку видурив аферист у підприємця, становить 10 тонн. Сума збитків – 150000 гривень. До Пустомитівського відділення поліції звернувся 56-річний мешканець Кам’янки-Бузької, який є керівником приватного підприємства. Він повідомив, що напередодні невідома особа у шахрайський спосіб заволоділа партією цукру… Кілька днів тому до нього зателефонував чоловік, який мав намір придбати 20 тонн цукру. Після узгодження всіх нюансів підприємець відправив вантажівку за товаром, який мали доставити з заводу на склад у Дрогобицькому районі. Туди ж власним автомобілем поїхав і клієнт. Дорогою назад зловмисник зупинив вантажівку і повідомив водієві, що має покупця у Львові на половину партії цукру, який вже зараз готовий забрати товар. Отримавши дозвіл від свого керівника, водій зупинився в селі неподалік Львова. Там було перевантажено 10 тонн цукру на іншу машину, а решту водій повіз за місцем призначення, де клієнт і мав розрахуватися. При цьому аферист поїхав уперед, сказавши, що чекає його там. Проте, за вказаною адресою водій його не виявив, а на складі повідомили, що вперше чують про поставку якогось цукру. Правоохоронці зараз встановлюють обставини події та особу зловмисника. Відкрите кримінальне провадження”. У тих мудрих поліцейських словесах, розповсюджених відділом комунікацій Нацполіції у Львівській області, все так заплутано, що не відразу збагнеш, де тут Пацьковичі та пасічник Ігор Сокульський. У сумнівах, які висловив пан Ігор, ми його підтримуємо. Зрештою, після розмови з ним ми попросили начальника Самбірської поліції Василя Страшівського вислухати і допомогти. Ми і надалі будемо пильнувати цю справу, щоб не дати в образу земляка перед пустомитівськими правоохоронцями.

Роман ІВАНЧУК.

 

Вас це може зацікавити

Залишити комментар