500-літній Лаврівський дуб ожив!

Пам’ятаю, як тільки почав приїжджати на територію знаменитого Лаврівського монастиря, то, опріч іншого, милувався старезним дубом, який почав безнадійно зсихати. Так є – дерева помирають гордо – стоячи. Я знимкував дуба, давав до газети, бо здавалося тоді, що він пам’ятає усю 500-літню історію. Хто б міг подумати, що прийде час і дерево розпуститься. Це фантастично, але це факт.

ПЕРШИМ розповів про це активіст Степан Ковальчук. Розповів якось дивно, мовляв, завдяки небайдужій Тетяні Черкащиній, а також голові райради Тетяні Терлецькій, депутату Ігорю Піхоцькому і районній організації Руху дуб «реставрували». Дивувала не стільки політична окраска події, скільки незвичне природне явище. І ми зажадали детальніших тлумачень у пана Ковальчука. І дізналися цікаву історію… У Лаврів приїхала Тетяна Черкащина зі Львова, хоча сама вона харків’янка. Побачила історично-природне диво – старого дуба, і вирішила дати йому нове життя – просто жінка на тому розумілася. Знайшла собі однодумця – голову райради Тетяну Терлецьку, а вже та допомогла роздобути ті «інгредієнти», які на схилі літ потребував дуб. Тетяна Іванівна, спочатку скептично поставившись до ідеї, все ж почала збирати необхідне. Нагальні «медикаменти» привезла сама пані Черкащина, а не менш необхідні прополіс та самогон уже збирали рухівці. (Дивно, але дуб, либонь, перед остаточною смертю просто хотів “хильнути” народного трунку і “занюхати” прополісом…). Ви не беріть собі це на смішки, бо то свята правда – у Лаврів приїжджали навіть науковці зі Львова укріпляти народним пійлом кореневу систему. Наступним кроком мало бути відновлення крони дерева. Щоб її “відреставрувати”, треба було обкутати стовбур мішковиною, але пані Черкащина просто не встигла – підступна недуга її скосила… Бачите, як буває, каже Степан Ковальчук, півстолітнього дуба змогла врятувати від смерті, а себе – ні. Хоча додає: залишила пам’ятний слід на намоленій століттями лаврівській землі.

Роман ІВАНЧУК.