Від 6311 до 85 голосів

SambirWZ
269

Від 6311 до 85 голосів

Це шлях, який пройшли імовірні мери Самбора у боротьбі за симпатії виборців

Самбір має властивість дивувати своїм вибором. Навіть місцеві аналітики і то не відразу збагнули, чим все може закінчитися… Ми, зокрема, прогнозували перемогу Юрію Гамару – діючому мерові, але ніхто не міг спрогнозувати такий шалений відрив між ним та найближчим переслідувачем Тарасом Копиляком. Одного разу з’явилися міркування, що кандидати загалом сильні і кожен набере якусь тисячу з «хвостиком». Але бій «титанів» залишився боєм «титанів». Майже 14 тисяч мешканців громади вийшли на боротьбу за своїх фаворитів, а тепер читайте, що з цього вийшло. Юрій Гамар набирає 6311 голосів, Тарас Копиляк – 3585, Ярослав Кузьмяк – 1750, Любов Мосійчук – 588, Микола Василенко – 435, Юрій Лешкович – 360, Дмитро Шикітка – 254, Тетяна Лесик – 199 і завершує «дев’ятку» еліти об’єднаної громади Тарас Тершовчин з показником у 85 голосів.    

КІЛЬКА власних міркувань з приводу того, хто йшов і навіщо йшов. Микола Василенко, наприклад, добре стартував, у всякому випадку, на перших порах у багатьох був на устах, представляючи молоде покоління політиків, але потім порив чомусь зменшився. Ми б на його місті боролися відчайдушно до самого 25 жовтня. Зрозуміло, що він молодий, не надто досвідчений у таких справах, але у нього була серйозна перевага – нічим не заплямований. Це може стати доброю заявкою на майбутнє – ну, не вік же будуть керувати нинішні. Дмитро Шикітка з тих активістів, які часто ходять на вибори, але програють. Ангажує себе як борець з корупцію, але, видно, та боротьба не конче дає ефект, як і методи здобуття інформації. Наприклад, у прямому ефірі Львівського телебачення, яке провадили дебати між нашими імовірними очільниками, журналіст спитав у нього, який результат його боротьби? Пан Дмитро згадав двох відсторонених від роботи суддів, які, якщо не помиляємося, знову були допущені до мантії… Натомість інший претендент на посаду Юрій Лешкович запитав, чи отримував пан Шикітка дозвіл на запис розмов з тими людьми, які начебто говорили про корупцію у вищих ешелонах влади Самбора, хоча, насправді, наговорили самі проти себе… Дмитро Шикітка упевнено відповів, що такі дозволи отримував… Ми віримо у цю впевненість, але знаємо точно, що людина так психологічно влаштована, що під час зйомки вона обов’язково мусить кілька разів глянути у ту камеру, яка її знімає. Таких поглядів інтерв’юйованих ми не помітили. Свого часу юристи пояснювали нам, як треба вести запис чи відео чи аудіо, чи на телефон (це у нас тепер часто), якщо це не публічний захід, наприклад, пресконференція. Неодмінно людина, яка знімає, чи записує, мусить на плівку повідомити про зйомку і тільки після згоди запис здобуває статус такого, що отриманий законно і з дозволу. Але навіть ті ролики, які з’явилися в соціальних мережах, були спрямовані лише проти Юрія Гамара та його команди, не допомогли пану Шикітці вийти на лідируючі позиції, зрештою, як і перемогти – Тарасу Копиляку. Сам Юрій Гамар обіцяв на старті, що «брудом на бруд відповідати не буде» і в принципі, слова дотримав. Ті фейки, які працювали на нього, виглядали скромнішими за тих фейків, які працювали на опонентів чинної влади.

Юрій Гамар як діючий мер був у незручній ситуації, бо так чи інакше, йому треба було захищатися. І, судячи з результату, захистився. Але у не менш незручній ситуації опинився і Тарас Копиляк. Його передвиборча кампанія ще задовго до самої кампанії здебільшого базувалася на тому, що «за Гамара все погано». Натомість люди ставили інше питання: чому ви за своїх п’ять років не зробили всього того, за що нині критикуєте Юрія Петровича? Зрештою, дуже важко вигравати вибори лише на негативі… Щодо двох інших претендентів Любові Мосійчук та Юрія Лешковича – діючих і майбутніх депутатів, то їхній похід у мери ми б назвали волею їхніх партій «Батьківщина» та «Свобода»… Так у нас є – партія сказала! Не беремося твердити, що ці люди дуже хотіли міняти свої посади – директора успішної школи та вмілого підприємця на ратушні апартаменти. Ці люди в Самборі загалом добре знані, але для обрання головою ради цього замало. Замало було живого спілкування, зрештою, обидвоє, мабуть, розуміли, що основна лінія фронту буде йти поміж іншими прізвищами. Проблема Ярослава Кузьмяка, який отримав «бронзову» медаль за участь у перегонах, у тому, що він занадто пізно включився в агітацію. Достатньо того факту, що зареєструвався у мери в останній день і це стало несподіванкою. На політичних пагорбах небожителі вважали, що Ярослав Степанович буде підтримувати Юрія Гамара, але ні, пішов проти. Чи відбирав голоси у пана Копиляка, чи у пана Гамара, уже ніхто не вирахує… Напередодні виборів претендент на посаду Тарас Тершовчин зробив несподівану заяву, мовляв, якщо не хочете голосувати за мене, то відайте свій голос Ярославу Кузьмяку. Навіть не знаємо, чи це додало авторитету Ярославу Степановичу, чи понизило. Проте, сам Тарас Тершовчин, який починаючи з того прикрого трафунку 2005 року, щоразу ходить в мери, цього сезону набрав рекордно низьку кількість голосів. Ми не втручаємося у його політичну діяльність, але радили б більше у владу не ходити, незважаючи на грандіозну передвиборчу кампанію, бо навіть Тетяна Лесик, яка в принципі була мало відомою на наших теренах як для старту в мери, і то набрала більше симпатиків. Пані Тетяна, до слова, мала йти від Української Галицької партії, але щось, видно, пішло не так… Зрештою, не даємо порад, але її кампанія в народі позначилася словами: «А це хто?» Питання не образливе, просто переходити бар’єр впізнаваності треба задовго до самих виборів.

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити