Про християнську любов, зміну команди в ратуші і 95 відсотків політики
Від жодного прізвища секретаря міськради Юрій Гамар не зімліє
Чи підтримує міський голова Юрій Гамар нашу думку про те, що невдовзі може настати криза влади у Самборі? Ми прогнозували попереднього разу, що депутати, обираючи секретаря міськради, можуть не проголосувати за Галину Криванчик і за тих заступників чи керуючого справами, яких хоче мер. А ще допустили міркування про те, що на нову посаду заступника мера може повернутися його колишня заступниця і соратниця Наталія Зремяк, яка зараз судиться на тему повернення в ратушу.
Для початку міський голова похвалив Галину Криванчик як здібного працівника ратуші і члена його команди, а потім додав, що висувати її на посаду секретаря – це його мерське право. А далі повів мову про те, що в Самборі, на жаль, 95 відсотків політики, а тільки решта – господарка. Заступники потрібні для того, щоб займалися господаркою, а депутати заполітизовують цю проблему. І взагалі, політичні чвари не дають добре працювати апарату міськради. А потім додав, що самі ж депутати на випадок провалу Галини Криванчик не мають свого єдиного кандидата, за якого проголосують більшістю. Хоча, за словами Юрія Петровича, він готовий працювати з будь-яким секретарем і від жодного прізвища не зімліє.
Здивуванням для мера стали наші міркування про те, що начебто в ратушу повертається Наталія Зремяк. Він сказав, що поважатиме рішення суддів, однак не розуміє, як йому знову доведеться працювати з людиною, з якою розійшовся “за згодою сторін”. Якщо нема порозуміння, то як можна разом працювати, підвів риску міський голова під темою Наталії Зремяк. А нам чомусь здавалося, що сторони порозумілися. Тим паче, як підкреслив мер, він у першу чергу християнин, а вже потім українець і ні на кого не тримає зла. Отож, ми грішним ділом подумали, що й образи на Наталію Зремяк минули. Видно, ні…
Зміна команди, твердить мер, це нормальне явище. І у попередників були ротації, бо хтось не витримував навантаження роботою, хтось – славою, за кимось, можливо, якісь спокуси чигають…
З “Новин Самбора” надійшло питання (це ми про християнську любов), чи настане у місті такий час, коли зберуться усі попередні мери? І як Юрію Петровичу вдається переживати усі нападки критиків? Ми не будемо розповідати вам нині, кого і де бачив Юрій Петрович зі своїх попередників – це не надто цікаво, хоча ми собі думаємо, що мрії наших колег побачити усіх мерів разом марні, а от про критиків мер сказав цікавіше: багато їх, багато перевіряльників, але він мужньо усе терпить. Шкодує тільки, що його матір, яка у зрілому віці, бере усе це собі до серця і недавно навіть відлежала у шпиталі. Звичайно, наші матері, як ніхто інший, боляче сприймають нападки на своїх синів, але, не в образу нікому, є, мабуть, батьки і у звільненої з посади Наталії Зремяк, і в багатьох інших… Зрештою, треба нагадати Юрію Петровичу, що коли він був керівником Самооборони і влаштовував багатьом розгони, ініціював перевірки та критикував, то і цим людям було не конче затишно. І їхнім батькам так само… Коли в газеті Самооборони написали, що тодішня головна освітянка Наталія Юзвяк – злодійка (перепрошуємо), то мала потім украй неприємну розмову зі своїм хворим на серце батьком, мовляв, донечко, я тебе такою не виховував, а якщо те, що пишуть, є неправдою, то захищайся… Бачите, як воно у житті є – інколи та ж монета до тебе і повертається…
Роман ІВАНЧУК.