А наш заробітчанин на увесь під’їзд фарби накупив…

SambirWZ
424
Добрий день, шановна редакціє. Прочитала у вашій газеті замітку про добрі справи меценатів з Надиб, які, заробивши трохи грошей в Чехії, придбали своїм юним землякам батут. Ви просили розповідати про такі ж вчинки.

У нашому під’їзді будинку на три поверхи живе пан Микола. Я б із задоволенням написала його прізвище, але він, дізнавшись, про що хочу розповісти газеті, категорично заборонив. Каже, це не для слави. Так ось, він п’ять років жив та працював у Португалії, а коли повернувся, то, за його словами, жахнувся: під’їзд, де мешкає 12 родин, облізлий, обшарпаний, штукатурка сиплеться, панелі давно вичовгалися. Але ж це рідний дім! За кордоном такого уже давно нема. А до нашого нехлюйства ми уже звикли так, як до рідного. І іншого не треба.
Так ось, Микола обійшов усіх сусідів і сказав: я за власний кошт куплю і фарбу, і вапно, і пензлі. і щітки. Треба тільки, щоб ви вийшли і всі гуртом помалювали. Хтось погодився, хтось почав кивати на жек, хтось думав, що сусід жартує, а чи вимахується – диви, європеєць приїхав і буде вчити нас жити… Проте, Микола не жартував і одного разу привіз купу всіляких матеріалів та оголосив толоку. Вийшли всі, навіть ті, які на жек кивали. Кожен мав свою ділянку, а нам, жінкам-пенсіонеркам, залишалося хіба відмити долівку на сходовій клітці. Навіть діти з дозволу дорослих малювали на панелях квіти та кораблики. А ввечері кожен притягнув щось з холодильника і ми на подвір’ї влаштували собі гостину. Не знаю, у яку суму влетів Микола, а він не зізнається, але тепер до нас приємно зайти і стіни ніхто не вимазує. А У Миколи свіжі ідеї – наступного року придбає саджанці фруктових дерев і всі разом посадять біля будинку – там є місце, яке колись слугувало нам грядками, від яких ми усі дружно відмовилися.

Марія СВІДНИЦЬКА.
м. Самбір.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар