Окремі сільські громади волею своїх обранців прийняли рішення про те, що діяльність лісівників у масивах може відбуватися тільки з відома громад. Тобто, мусять пройти слухання, а вже тоді… Треба сказати, що наша позиція у цьому питанні є незмінною – не може бути неконтрольованих, незаконних крадіжок лісу, деревина не може бути предметом наживи чи то для лісівників, чи то для пилорамників, чи то для окремих ґаздів, які мають у своєму арсеналі бензопили, тракторці, фіри, чи маленькі тартачки. Якщо порядок, то порядок для усіх. І вибачте, не треба коментувати, мовляв, «злапали хлопа з сосною і роблять погоду, а ви подивіться, як крадуть ешелонами». Крадіжка – вона все одно крадіжка.
САМЕ тому, повторюємося, ми на боці тих, хто розумно, а не з політичних чи інших амбіцій, бореться за порядок в лісі… Подібні рішення свого часу приймали Львівська обласна рада, Старосамбірська районна, тепер їх по суті справи копіюють місцеві громади. Чи буде від цього ефект, ще не знаємо, час покаже, але у цій ситуації було б несправедливо не послухати і самих працівників лісгоспів, які, як ми любимо казати, уже традиційно стали «злодіями». Зателефонували кільком фахівцям у цій галузі і зараз переповімо їхні думки. Вимоги ставити до відома сільські ради, де і які рубки планують, ми виконуємо давно – кажуть. В принципі, нема такого, щоб техніка їхала в ліс, а в сільраді про це поняття не мали. Інша справа, що сільські голови чи то не доводили до відома громад, чи громадам було байдуже. Біля деяких сільрад, наприклад, вивішували інформацію: що і де будуть зрізати. Хто хотів, той знайомився. Будь-які рубки просто так не проводяться – існує певна процедура погоджень, зрештою, як і покарання для тих, хто допустив порушення. З року у рік, кажуть нам лісівники, з 1 квітня до 15 червня в лісах оголошується стан тиші і, як би там не було, ми намагаємося сумлінно дотримуватися цього правила.
Ситуація з прийняттям на сесіях таких рішень, каже нам інший лісник, може докотитися до абсурду. Ми маємо певні плани, доведені державою, маємо колектив, який мусить заробляти і сплачувати податки, але нам кажуть: ні, спочатку доведіть на громадських слуханнях, що ви справді мусите щось вирізати, а тоді, не виключено, ми погодимося. Тобто свідомо, чи несвідомо поміж людьми окремі активісти сіють зневіру до представників лісової галузі. Діяльність державного підприємства не може залежати від того, що чи є, наприклад, добра воля пані Марії з якогось села на ту чи іншу вирубку. При цьому, та ж пані Марія перед тим, як дати чи не дати дозвіл, має вислухати, скільки і чого зрубали, скільки податків заплатили, скільки грошей дали на благодійність чи церкву, скільки доріг відремонтували, або ще відремонтують… Нам навели приклад. В одному зі сіл мали провести рубки на площі 15 гектарів, причому, під пилу потрапляло не більше 30 відсотків дерев. На зібранні людям усе розтолкували і вони начебто зрозуміли, але наприкінці зустрічі піднімається якийсь пан і каже: все одно не дамо. Їм толкують, що за ті 30 відсотків у казну громади надійде лише якогось там одного податку у сумі більше 200 тисяч гривень. Відповідають: нам тих грошей не треба! Комусь не треба, а вчителям-лікарям конче знадобляться. Говоримо їм, що потребуватимуть люди дрова, а нам відказують: ваших дров не треба! Якщо «не треба», резюмують лісівники, то й не треба з пилами в ліс ходити… Все по правді… Лісівники нам казали, що вони з повагою ставляться до думки громад, але наводять й інший приклад: що буде, коли, скажімо, перед тим, як доктор має лікувати людину від ковіду, мусить пройти громадські слухання на тему, як саме треба лікувати… Лісівники в інтерв’ю нашій газеті говорили і про те, що коли хтось з громади бачить порушення – якісь таємні рубки, порушення екології, нищення доріг у мокру погоду лісовозами, то можна викликати поліцію, екологів, телефонувати на «гарячі лінії» – і це буде правильно, але в принципі, блокування роботи державних структур – лісгоспів може привести до абсурдів. Представники деревообробних структур кажуть, що в усьому має бути дисципліна як в лісі, так і на обробці. І за цим мають слідкувати відповідні служби, наділені державою правом контролю. Не зайвим буде і контроль представників громад, але контроль аргументований, а не емоційно підбитий політичними настроями.
Ось такі думки лісівників з приводу лісових рішень ми назбирали минулого тижня. Не виключено, такі рішення з’являться і в інших громадах… Нагадуємо, усе сказане – це позиція лісівників, яку мають право донести до людей. А хто має більше рації, судити читачам.
І наостанок. Старосамбірщина натішитися не могла тим, що матиме «Королівські Бескиди», які врятують наші ліси від крадіїв різного калібру. З’явився уже відповідний Указ Президента і… на тім все стало. Ми зі своїх джерел дізналися, що справа зависла десь чи то в Мінекономіки, чи в Мінекології, які мали передбачати фінанси на утримання нової структури. Або там забули про наші ліси, або економлять кошти – не знати. Знати тільки, що справа з місця не зрушилася, незважаючи на документ, який підписав Гарант. Може на теренах колишньої Старосамбірщини уже нема кому верхи штурмувати? В такій ситуації треба діяти Самбірській РДА та районній раді.
Роман ІВАНЧУК.
Фото: news.dtkt.ua