«Буляники, вуглянчата, ґуґля, мачанка з лютого сиру, ліниві пироги, кляганий сир»

SambirWZ
143
Мшанець зі своїми «Колибами» готується приймати туристів-гурманів. Не вік же нам гумові стейки їсти…

ЦЕ БУЛО так давно, що термін давності минув, а тому можна згадувати. Тодішній сільський голова з Головецька Михайло КАТРИЧ приймав у себе якогось поважного гостя і дуже хотів, щоб цю подію ми вкарбували на сторінки «Високого Замку». Заздалегідь сказав, що зустріч з паном буде короткою, а потім – скромний обід. І чомусь запитав у мене, що б я хотів скуштувати? А я взяв та ляпнув: тільки не те, що продається у продуктових магазинах…

Признатися, забув цю забаганку, але коли ми прийшли на обід, то пан Михайло навмисне прокоментував: було б легше купити щось у крамниці, але замовлення є замовлення. На столі були буляники, мачка, підбиваний борщ, гриби мариновані, домашній сир з домашньою сметаною, курка, смажена річкова риба, голубці з тертої бульби і всіляке таке інше, що приготували і принесли працівники сільради. Насправді, все було дуже смачно і неперевершено! Це вам не гумові ресторанні стейки, всілякі шопські цезарі, ковбасні та сирні обрізки… Скільки часу минуло, скільки гостин пережилося, а Головецько памятаю досі. Просто господарі зуміли здивувати стравами, що притаманні їхньому присілку, що їх ще бабусі готували… У мене колись був приятель, який, оглядаючи меню в кафе та ресторанчиках, просив офіціантів подати щось автентичне. Спочатку доводилося пояснювати їм, що таке «автентичні», а потім приятель приходив на зрозумілу мову: дайте щось таке, яке більше ніде не готують… У результаті ми їли ті ж таки стейки…

Я навіщо про це згадав? Та тільки тому, що минулого тижня дізнався про одну мшанецьку новину. Мшанець – щоб ви орієнтувалися, в горах і зовсім близько від Головецька. Тамтешній святий отець Роман ГРОМ повідомив: «Сьогодні мшанецькі господині показували вищий пілотаж. До нас приїхали Андрій НІМЕЦЬ, голова і співзасновник товариства «Бойківщина» (Львів) та Ігор ГУБІЛІТ, директор «Туроператор Відвідай». Їхньою метою було дослідження і переймання досвіду традиційної бойківської кухні. Тож, на стіл пішли буляники, вуглянчата, гугля, мачанка з лютого сиру, ліниві пироги, кляганий сир та інше, що однозначно покращило апетит і нашу співпрацю з рестораном «Бойківська гостина». Опісля Ігор Губіліт на плебанії говорив про тюльпанову долину, крафтовий сир, фестиваль диг, музей гуцульської магії, екскурсію-концерт… Загалом це була мега крута презентація про можливості розвитку громади через туристичну сферу. Ці події відбувались за активної участі працівників Народного дому Ольги КІТЕЛЬ та бібліотеки Оксани СТАХУН»…

Відчуваєте, моя і ця історії майже однакові!

Знаєте, коли отець Роман разом з сільськими однодумцями та ентузіастами запроваджували проєкт «Мшанецькі колиби», то я ставився до цього скептично. І Мшанець на краю світу, і дорога до нього нікудишня, і хто та навіщо туди поїде. Чисте повітря та гарні краєвиди можна знайти значно ближче. Але колиби стоять, дорогу відремонтували і приїзд поважного львівського панства свідчить про те, що туриста туди можна звабити. Чесне слово, навіть з обласного центру можна приїхати з дітьми, щоб дати їм змогу поласувати не «селіконовою»  сметаною, маслом з олії, а правдивими давніми бойківськими смаколиками, причому абсолютно екологічно чистими. Хіба серед туристів нема гурманів? Я завжди твердив, що для подорожувальників, які хочуть пізнавати світ, треба мати свою родзинку, заради якої приїдуть і на край світу. Мшанець свою фішку, гадаю, уже знайшов – бойківська кухня на свіжому повітрі! Можна ще якусь бричку притягнути, щоб гостей по горах повозити, можна маслобійку поставити, можна маленьку сироварню – нехай туристи самі спробують собі щось приготувати. Ідей та варіантів може бути вдосталь, сільські газдині мають охоту спробувати себе в бізнесі. Повірте, це уже не традиційна говорильня: коли нема про що балакати, то балакають про розвиток туризму, Це уже реально!

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар