А диви, сусід Іван (такий-сякий) почепив на хату державний прапор…
У Ден ь прапора біля самбірського “білого дому” підняли знамено – це добра традиція. Цього разу почесну місію довірили трьом військовим, учасникам АТО, які за бої з російськими окупантами отримали нагороди. Не знаю, як кому, а мені чогось навіть сльози навернулися. Це ж бо вони захищають на сході наші кольори…
А ще гарно сказав отець Ігор Поливка, мовляв, завжди пишався українським прапором, який поєднував кольори стиглої пшениці і синього неба, а тепер на цьому прапорі і червоні краплини крові українських патріотів. Міркує, ще не всі люди щирі у своїх почуттях, бо хтось може сказати, мовляв, диви, Іван таким патріотом став, що вже прапор на хаті вивісив… І добре доповнив його отець Дмитро Сенейко, мовляв, не маємо ще в серці тієї любові до України і прапора. Навіть у день народження Держави далеко не всі вважають за честь вивісити на будинку прапор. І додав: у його домі 25 квартир і тільки дві з них прикрасили знаменами… В актовій залі зібралося не так вже й багато люду, як могло б бути – військовики, працівники установи, журналісти, артисти… Ми ділили одну лавку з директором лісгоспу Ігорем Яремою та головою райспоживспілки Володимиром Малецьким. І в одному місці навіть дійшли висновку, що на такі заходи обов’язково мають приходити керівники підприємств. Не з примусу, а з поваги і до влади, і до України, і …до своєї посади. Знаєте, коли нагороджують грамотами здебільшого військовиків, бо час такий, то і їм хочеться, аби гучно плескав зал. Або такий був момент: танцювали на сцені діточки – дуже гарна композиція, а у пана Яреми сльози на очі вийшли. Потім прокоментував: це ж наше з вами майбутнє. І я з цим згідний, тільки не хочеться, щоб це майбутнє, коли виросте, поїхало вчитися і працювати у Польщу, чи ще кудись.
У такий день вважаю за потребу згадати тих, кого районна влада нагородила грамотами, як уже казав, здебільшого військових. Відзнаки отримали Михайло Бандура, Володимир Білозір, Руслан Васік, Володимир Водзянський, Сергій Войтко, Володимир Гарвульд, Жанна Гостинська, Володимир Децик, Іван Дмитрик, Олег Карпов, Наталія Качаєва, Артем Кичан, Микола Клименко, Зоряна Коник, Олександр Ксьондзик, Вадим Маєрзон, Сергій Милянець, Юрій Мицяк, Микола Малярчук, Михайло Нанівський, Михайло Опришко, Сергій Петренко, Дмитро Петрина, Володимир Петрух, Сергій Созанський, Богдан Страхоцький, Людмила Тарабан, Володимир Токар, Михайло Устенний, Андрій Фабін, Володимир Юськевич, Світлана Ярош, а також державні службовці Наталія Жук, Тарас Курило, Василь Лесько, Романна Ораз. І не менш хвилюючим був момент, коли рідним загиблих Героїв вручали ордени. Їх удостоїлися Наталя Луцишин, Марія Попіль, Михайлина Свідерська, Степанія Федоренко, Іванна Качинська, Марія Добровольська, Роман Фляк.
Роман ПОГОНИЧ.