А «Смільницю» й не згадують…

Послаблення карантину добралося уже і до кордону. Уряд дозволив відкрити пішохідний перехід на Шегинях – ну, слава Богу, бо наші заробітчани уже перелякалися, що доведеться жити на українські зарплати, якщо знайдуть собі місце праці. Зрештою, і «човники» з кравчучками з полегшенням зітхнули. 

ПРИКОРДОННИКИ, повідомляючи добру новину, нагадують про заходи безпеки для піших «туристів», а коментатори-песимісти пишуть про те, що не так просто буде виїхати за кордон, бо уряд України начебто вимагає у польських партнерів гарантій працевлаштування, страхування, виплати зарплат для трудових мігрантів і так далі. Начебто угода з працедавцем для українців має бути не менше, ніж на пів року. Нагадаємо, раніше владна вертикаль тішилася тим, що для рук заробітчан створять в Україні півмільйона робочих місць. Тільки не сказала, де саме і коли?

А нас як місцевих патріотів в історії з відкриттям кордону збентежив той факт, що про усі пункти пропуску щось говорять, а нашої «Смільниці» ніби й не існує… Може місцевій владі варто нагадати столичним урядникам і про цей пункт пропуску? До речі, з закриттям кордону бізнес на продуктах, пальному просто закрився і люди терплять збитки.

Роман ПОГОНИЧ.