«А я повірити не міг, що озеро зникло»

SambirWZ
19

«А я повірити не міг, що озеро зникло»

Шановна редакціє, у 1978 році я молодим лейтенантом прийшов служити в Самбір. Чудесне місто, затишне, привітне, багато зелені… Два роки, які провів тут, запам’яталися мені на усе життя. Трохи доля  покидала по світах, бачив всіляке, але Самбір залишився мені рідним. Пам’ятаю, як влітку кожних вихідних, чи під вечір ходили відпочивати на комсомольське озеро…

ДНЯМИ я знову приїхав сюди – маю кількох друзів тут, тому вирішили зустрітися, бо роки минають. Пішли ми на це озеро подивитися та молодість пригадати. Друзі пояснювали мені, що озера як такого уже нема. А я не вірив. Бо куди б воно могло запропаститися? Очам не повірив – чагарник росте. Мені стало прикро і боляче, бо то була єдина у місті відпочинкова зона, яка потопала у зеленому масиві. Дуже шкода, що в Самборі таке допустили, а натомість нічого людям не запропонували. Кому б нині заважали човни? Та й діти могли б хребти вирівнювати.

Юрій ЯРОВИЙ.

м. Конотоп.

Вас це може зацікавити