Байдужі державу не будують
Цілком підтримую автора публікації «І у мирному Краматорську гинуть наші бійці»… Дуже соромно за депутатів Самбора, лідерів політичних партій, громадських діячів, священиків, вчителів, які не вийшли на Площу Пам’яті зустріти у молитві загиблого на сході Володю Лужецького зі Старосамбірщини.
КУДИ подівся наш патріотизм? Куди зникла повага до тих, хто захищає Україну на східних кордонах? Ми тут не дивимося смерті у очі, дивляться наші сини-герої і, якщо з кимось сталося непоправиме, то обов’язок земляків бодай зустріти загиблого і підтримати цим самим рідних та близьких. Але людська байдужість, вважаю, не тільки у цьому, а й у іншому.
Згадайте Майдан у Києві – тисячі молодих людей хотіли для України Європейського вибору. Але з цим лозунгом «Україна – то Європа» взяли і поїхали у ту ж Європу, принижують свою гідність на будь-якій роботі, аби лише добре платили. І тепер ніхто з них не будуватиме Європу у своїй Україні. Хто ж залишається тут працювати, хто має платити податки, зрештою, доглядати українських дітей та стареньких батьків. Ніхто інший не прибуде сюди, щоб це робити… Різні часи були в Україні – голод, холод, бідося, війни, але люди не відмовлялися від своєї землі. А рідна земля заростає бур’янами, зникають лікарні, школи, та що там казати – цілі села. І що буде толку потім від зароблених євро чи доларів? Я розумію, що заробітчанством люди рятуються, аби вижити та утримати свої родини, але у цій ситуації цінностями стають лише гроші. На жаль, держава втрачає своїх людей, а люди – державу… Прошу опублікувати мого листа.
З повагою, ФІЛЬ О.О.