Батьки не поспішають готуватися до школи

Ще трішки і закінчиться літо. Для вчителів, учнів та батьків розпочинаються свіжі турботи… Традиційно о такій порі ми цікавилося так званими шкільними базарами. Ходимо по магазинах, дивимося, що люди купують до 1 вересня. 

ТРЕБА сказати, великого ажіотажу продавці не відчувають, кажуть, що їхні покупці, як правило, приходять в останні дні літа. А ще додають, що нині стільки крамниць із шкільним приладдям та одягом, що радше всього, ажіотажу і не буде. А ще ми почули, що «круті» батьки їздять отоварюватися на львівських ринках, бо там бувають всілякі знижки і можуть придбати усього дешевше, ніж, скажімо, у Самборі. Аналітики уже підрахували, що цьогорічний першокласник обійдеться батькам у 2 тисячі гривень – це виключно для того, щоб одягнути дитину і запхати щось у портфель. Багато це чи мало? Для більшості батьків, які нині незаможні, це сума велика. Але кажуть матусі, що це лише «початковий капітал», бо як розпочнеться школа, витрат додасться.

А наостанок про таке. Зустрів знайому бабусю біля ятки, яка торгує вишиванками. Похвалилася тим, що придбала для внучки-першокласниці гарну вишиту сорочку, на яку мама передала гроші з Чехії, де працює, але приїхати не може, оскільки робота на заводі не терпить вихідних. Мені дивно стало: мама не заробітках, дитину у школу провести не може, але заробила грошей на українську вишиванку.

Роман ПОГОНИЧ.