Бздури анонімників

Як у тому анекдоті: а тепер іди і розкажи, що у тебе три сини… Власне, у Самборі доволі часто практикують такі речі: облити грязюкою, а ти оправдовуйся.

Благо, з’явилися всілякі чати і соціальні мережі, де під вигадами прізвищами можна будь-що написати і тобі за це нічого не буде. До слова, у соціальних мережах розвелося багато письменних, які по-страусячому ховаються за вигаданими іменами. Здається, окремі дописувачі уже забули рідне ім’я та прізвище…

Отож, якийсь кляузник написав, що до ювілею Самбірської СШ №10 депутати виділили 10 тисяч гривень для видання книги про навчальний заклад. Мене як випускника це зацікавило, бо хто б з вихованців не хотів мати таке видання… Зателефонували директорці Любові Мосійчук і почули здивовану відповідь: ні про яку книжку ніхто й ніколи мови не вів, кошти на видання виділяли гімназії, але не десятій школі. Освітній заклад пані Мосійчук до ювілею придбав хіба озвучувальну апаратуру… То навіщо, питається, шановні християни, бздури у народ викидувати? Чи отримуєте від цього екстаз? А зрештою, і адміністратори сайтів мали б пильнувати, що у них у чатах пишуть.

Роман ПОГОНИЧ.