Биличі: з часів ЗУНРу до років АТО…

SambirWZ
177

Биличі: з часів ЗУНРу до років АТО…

До 100-річчя ЗУНРу обласна влада постаралася і виготовила меморіальні таблиці Січовим стрільцям. Сама ж і визначила місця їхнього встановлення. Наш репортер мав шанс поїхати у Рудки, Чайковичі чи Дубляни, але обрав Биличі. Це те село, яке разом з іншими увійшло до Воютицької об’єднаної громади, а відтак – Самбірщини. 

БІЛЬШЕ того, чи не вперше на чужу колись (Старосамбірщина) територію їхала одна з перших осіб Самбірщини – заступник голови РДА Петро Герман… У зв’язку з цим, коли прибули у Биличі, перепитали у місцевих, як себе почувають із зміною географії? І ті відповіли, що Старосамбірщина називає їх «сепаратистами». А Петро Михайлович на інше наше запитання: як він почувається у чужому селі, відповів з посмішкою: «Як окупант». Хоча це така собі новітня місцева термінологія, а насправді єдина історія об’єднує усіх…

Все було за давно усталеними правилами таких заходів – Гімн, відкриття таблиці, покладання квітів – цю місію довірили Христині Добровольській, Олегу Чердаку, Олександрі Кормило, Віктору Рибію, вірші та пісні, виступ вчителя історії Лесі Висоцької… Зрештою, це і був своєрідний урок історії, який цікавий бодай тим, що Січові стрільці 100-річної давності – це недалека історія, бо поруч з церквою є дві могили цим борцям, до яких так само пішли з молитвою… Я переписав імена тих, які увіковічнені у меморіальній таблиці на школі – Ванько Ілько, Мар’ян Михайло, Стойко Іван, Позанський Гриць, Глихонь Пилип, Пушкар Лазір, Рівнишин Михайло. Місцевий священик о.Роман перепитував у Петра Германа зі Самбора, звідки ці хлопці, бо прізвища не типові для цього краю? Питання справді цікаве. Виявляється, дослідники у Львові так визначили і, видно, мають підтвердження того, де і хто загинув…

Зняти біле полотнище з меморіальної таблиці довірили рідному братові загиблого в АТО Ігоря Шубака – Володимиру та матері бійця-контрактника Ярослава Вісьтака – Марії Вісьтак. Мені здалося, що у цьому є глибока символічність, яка об’єднує покоління та історію. І колись гинули молоді хлопці, і тепер матері, відряджаючи на фронт своїх дітей, не мають спокійних ночей. Ба більше, ми дізналися, що пані Марія – імость місцевого пароха і я невдало вирішив спровокувати їх на відвертість, мовляв, чи не могли вговорити сина не їхати на війну? Кажуть, що просили, але марно. А отець додав, що кожен чоловік у наш час мав би там хоч трішки побути, аби знати ціну життя, миру та поваги до своєї України. Отець Роман, виявляється, так само був на сході як капелан і нині учасник АТО… Але що ми, чоловіки, зазначив священик, от у Лютовиськах є Марія Ковалик, яка, закінчивши Самбірський медколедж, уже дві ротації відбула на передовій… Оце герої… Мені подумалося тоді, що якби не воїни УГА, а потім і УПА, то хто-зна, чи виросло б те покоління борців, які нині захищають Україну на сході.

Роман ПОГОНИЧ.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар