Боневичі повернуть собі спогад про друкарню графа Гербурта
Громадське об’єднання «Старосамбірщина 3000» оголосило конкурс, який триватиме упродовж грудня, на найкращу ідею спорудження пам’ятника на місці, де в 1611 році у с. Боневичі стояла друкарня графа з містечка Добромиль Івана Гербурта-Щасного.
Рішення про встановлення пам’ятного знака на місці зруйнованої друкарні прийняла рада ГО «Старосамбірщина 3000». У складі громадського об’єднання відомі на Прикарпатті та в Україні люди: професори Михайло Кріль, Роман Лесик, вчений-сходознавець Роман Гамада, громадський діяч Олег Паска, директор відомої фірми «Еко-Оптіма» Максим Козицький, книговидавець – Мирон Іваник. Більшість з них – уродженці Старосамбірщини, тому їм не байдужа історія рідного краю.
За словами активістів, це унікальне явище в історії Старосамбірщини, бо друкарня у Боневичах могла би мати світове значення, конкурувати із західноєвропейським книгодрукуванням, але її меценату і засновнику Гербурту час відміряв замало років. Друкарня перестала існувати з його смертю у 1617 році.
Трохи історії. «Маю тверду надію на милість Божу, що те, що в друкарні добромильській виходить у світ, принесе мені й дому моєму благословення, а вітчизні втіху», – такі слова чотири століття тому написав про друкарню її засновник граф Іван Гербурт-Щасний.
Професор Львівського НУ імені Івана Франка, старосамбірянин Михайло Кріль у своєму дослідженні «Історія друкарні» писав: «Упродовж 1610-1616 рр. у Боневичах діяла друкарня, більше відома як Добромильська. Її організував Іван Фелікс Гербурт, а друкарською справою займався Ян Шеліга. За весь період існування вийшло 12 назв книжок. На них позначена видавнича марка. Вона має вигляд трьох колон, які об’єднані написом «Правдою і працею» польською мовою. На середній колоні – герб І.Ф.Гербурта, на крайній справа – його дружини.
Серед видань – серія історичних праць латинською мовою, що досі були в рукопису. Так, у 1611 р. під одною палітуркою вийшли «Аннали за 1548-1552 рр.» Станіслава Ожеховського і «Життя Петра Кміти», а в 1612 р. – «Хроніка» Вінцентія Кадлубка. Найбільший резонанс мав першодрук праці польського хроніста та історика Яна Длугоша «Історія Польщі». Вийшов лише перший її том (містив шість книжок) у 1615 р.
Друкарня видала ряд творів І.Ф.Гербурта – «Про дружбу і друзів» як віршована компіляція перекладів висловлювань Ціцерона, Платона, Плутарха; «Візерунок неспокійної Речі Посполитої», «Добромильське мистецтво». Гербурт підготував до друку публіцистичну працю Войцеха Кіцького «Діалог про оборону України», в якій підкреслював, що шляхетське військо неспроможне захистити Україну від татарських набігів.
Публікації історичних матеріалів викликали велике невдоволення польської шляхти, оскільки постаті окремих магнатів були висвітлені не дуже привабливо, а у працях Гербурта містилися вислови антипольського спрямування. У зв’язку з цим наприкінці 1615 р. питання діяльності друкарні розглядав Вишенський сеймик, а через місяць – Варшавський сейм. Надруковані книги були заборонені для реалізації.
31 грудня 1616 р. І.Ф.Гербурт помер. Залишившись без покровителя, Я.Шеліга вимушено згорнув видавничу діяльність. Так згас важливий осередок культури в українському Підгір’ї».
Христина БАХУРСЬКА.