Боневичі повернуть собі спогад про друкарню графа Гербурта

SambirWZ
14

Боневичі повернуть собі спогад про друкарню графа Гербурта

Громадське об’єднання «Старосамбірщина 3000» оголосило конкурс, який триватиме упродовж грудня, на найкращу ідею спорудження пам’ятника на місці, де в 1611 році у с. Боневичі стояла друкарня графа з містечка Добромиль Івана Гербурта-Щасного.

Рішення про встановлення пам’ятного знака на місці зруйнованої друкарні прийняла рада ГО «Старосамбірщина 3000». У складі громадського об’єднання відомі на Прикарпатті та в Україні люди: професори Михайло Кріль, Роман Лесик, вчений-сходознавець Роман Гамада, громадський діяч Олег Паска, директор відомої фірми «Еко-Оптіма» Максим Козицький, книговидавець – Мирон Іваник. Більшість з них – уродженці Старосамбірщини, тому їм не байдужа історія рідного краю.

За словами активістів, це унікальне явище в історії Старосамбірщини, бо друкарня у  Боневичах могла би мати світове значення, конкурувати із західноєвропейським книгодрукуванням, але її меценату і засновнику Гербурту час відміряв замало років. Друкарня перестала існувати з його смертю у 1617 році.

Трохи історії. «Маю тверду надію на милість Божу, що те, що в друкарні добромильській виходить у світ, принесе мені й дому моєму благословення, а вітчизні втіху», – такі слова чотири століття тому написав про друкарню її засновник граф Іван Гербурт-Щасний.

Професор Львівського НУ імені Івана Франка, старосамбірянин Михайло Кріль у своєму дослідженні «Історія друкарні» писав: «Упродовж 1610-1616 рр. у Боневичах діяла друкарня, більше відома як Добромильська. Її організував Іван Фелікс Гербурт, а друкарською справою займався Ян Шеліга. За весь період існування вийшло 12 назв книжок. На них позначена видавнича марка. Вона має вигляд трьох колон, які об’єднані написом «Правдою і працею» польською мовою. На середній колоні – герб І.Ф.Гербурта, на крайній справа – його дружини.

Серед видань – серія історичних праць латинською мовою, що досі були в рукопису. Так, у 1611 р. під одною палітуркою вийшли «Аннали за 1548-1552 рр.» Станіслава Ожеховського і «Життя Петра Кміти», а в 1612 р. – «Хроніка» Вінцентія Кадлубка. Найбільший резонанс мав першодрук праці польського хроніста та історика Яна Длугоша «Історія Польщі». Вийшов лише перший її том (містив шість книжок) у 1615 р.

Друкарня видала ряд творів І.Ф.Гербурта – «Про дружбу і друзів» як віршована компіляція перекладів висловлювань Ціцерона, Платона, Плутарха; «Візерунок неспокійної Речі Посполитої», «Добромильське мистецтво». Гербурт підготував до друку публіцистичну працю Войцеха Кіцького «Діалог про оборону України», в якій підкреслював, що шляхетське військо неспроможне захистити Україну від татарських набігів.

Публікації історичних матеріалів викликали велике невдоволення польської шляхти, оскільки постаті окремих магнатів були висвітлені не дуже привабливо, а у працях Гербурта містилися вислови антипольського спрямування. У зв’язку з цим наприкінці 1615 р. питання діяльності друкарні розглядав Вишенський сеймик, а через місяць – Варшавський сейм. Надруковані книги були заборонені для реалізації.

31 грудня 1616 р. І.Ф.Гербурт помер. Залишившись без покровителя, Я.Шеліга вимушено згорнув видавничу діяльність. Так згас важливий осередок культури в українському Підгір’ї».

 

Христина БАХУРСЬКА.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар