Брат пилорамника ліс захищає
Такі листи приходять до нашої редакції регулярно. Деякими ми ігноруємо, бо тема хоч і актуальна, але набридлива, деякі друкуємо, а потім герої упізнають себе, приходять звіряти почерки і висловлюють міркування, мовляв, який це негідник міг на них, чесних, таку кляузу написати…
Мова йде про ліси, їх збереження. Одні тнуть, інші на цьому піаряться, або мстять, але судячи з усього, тема заготівлі деревини у наших лісах стала до певної міри загрозливою.
Звинувачують у цьому усіх, починаючи від самодіяльних сільських рубаїв (“Ми біля лісу живемо, з нього жили наші діди-прадіди і ми маємо жити, бо іншого заробітку нема”), продовжуючи офіційними лісгоспами (“Ми маємо замовлення”) і закінчуючи законними чи незаконними пилорамами (“Є потреба у переробці лісу, створенні робочих місць, сплаті податків”). І після всього цього усі гуртом стверджуємо, що ліси лисіють…
Тепер про черговий лист до редакції. “Звертаються до вас мешканці мальовничого села (…) Село колись було дуже гарне – довкруж ліси, галявини. Ми ходили за малиною, ожиною, грибами. Тепер залишилася територія, завалена верхівками дерев. Ліс ріжуть і ніхто не думає, як буде далі. Живе в нашому селі такий собі Б., який має незареєстровану пилораму, податків, звісно ж, не платить. Каже, що у нього “все схвачено”. Сільрада так само не реагує. Війт у нас такий, що “все беріть, мене лишіть”. А брат пилорамника працює охоронцем лісу. Так охороняє, що тартак в день гуде на усе село… Мають таку собі техніку, що в нас у селі називають її “китайцями”… Свій підпис я ставлю, але прошу вас не розголошувати, бо мені можуть спалити хату”.
Нам важко сказати, що зміниться після цієї публікації, радше всього, нічого, але не маємо права ігнорувати численними проханнями такого змісту місцевих селян.
Роман ПОГОНИЧ.