Валюта… під зеленим листям

SambirWZ
227

Валюта… під зеленим листям

У зв’язку з глобальним потеплінням у Корналовичах, львів’янин Руслан Сухов вирощує 39 сортів винограду

Не можу твердити, що пропозиція Юрія Василенка – депутата Самбірської районної ради від “Батьківщини”, поїхати у Корналовичі подивитися на виноград і виноградаря, викликала  велике захоплення. У мене самого на подвір’ї росте виноград – нічогенький такий, але ніколи не спадало на гадку писати про себе самого.

Проте Юрій Юрійович підвів державотворчу “риску” під відрядженням. Шанувальник його партії, виноградар Руслан Сухов, має у сусідах теж прихильників “Батьківщини” – такий собі територіальний осередок. Але і виноград не такий, як у всіх, що його звикло і все поспіль називаємо “Закарпатським”. І є його багато. Смисл у тому, що наші Корналовичі тепер зовсім не відрізняються від Півдня України, наприклад, чи того ж Закарпаття. І якщо захотіти, то можна вирощувати рідкісні сорти і мати фінансовий зиск. Глобальне потепління добралося до Корналович. А ще пан Василенко додав, що наші люди навчилися ґнирати – всі погані, все погано, життя нема… Хоча треба вчитися заробляти гроші. Так є у цілому світі.

Юрій Василенко супроводжував нашу дорогу  такими міркуваннями, а ми і свого додали: свого часу був у Польщі і мав зустріч з тамтешнім фермером, який вирощує… хрін. Отой хрін, якого не знаємо, як позбутися. У польського ґазди виробництво поставлене на промислову основу, збут відмінний, хоча вирощувати товар непросто. Але сам він вважає себе чи не найбагатшим аграрником свого краю. То може й у нас настав час нетрадиційного мислення?

Біля старенької хатини нас зустрічали, наче давно знайомих. Точніше, Юрія Юрійовича, який, виявляється, і сам захоплений виноградарством. Господар гуркотів десь за хатою тракторцем, а потім переможно в’їхав на обійстя своїм тракторцем.  Привіз кілька мішків бульби… Почали знайомитися. Руслан Сухов, львів’янин, родинне коріння з Корналович. Усе життя носив погони. Полковник, пенсіонер. Прописався у Корналовичах на обійсті своєї бабусі і загорівся городництвом. Звучить гарно, а насправді зайнявся тяжкою і невдячною селянською працею. Має майже два десятки арів присадиби і разом з дружиною Галиною дає усьому лад… Я думав про інше. Жив чоловік в обласному центрі – квартира, дружина, дві доньки – чого ще треба? Ач ні, тягне до сільської романтики. Свою міграцію пан Руслан пояснив інакше. Вирішив ворощувати ті продукти, які хоче, а не ті, що в маркетах. Переконав  дружину. Львівські друзяки приїжджають в екзотичні Корналовичі в гості і натішитися не можуть, як вправно господарює пан Руслан. Наприклад, однієї неділі у селі був храмовий празник, а друзі з обласного центру прибули ще у п’ятницю, щоб насолодитися провінційним життям.

Потім ми пішли на грядки візуально насолоджуватися виноградом. Хоча візуальність тут ні до чого, бо я потайки куштував кожен сорт. Ну, що вам сказати. Бачив я виноград і раніше, але такого дива на наших теренах – ні. Тут 39 сортів грон. І назви доволі милозвучні, місцями “апетитні”. Наприклад, “Біла красуня”, “Забава”, “Гурман-лакомка” і навіть “Ювілей херсонського дачника”. Чого тільки селекціонери не придумають…

Потім ми перейшли до економіки, тієї теми, яку пропагує Юрій Василенко. На усій території сім’ї Сухових виноград займає лише півтора ара. Зібрати можна близько 250 кілограмів плодів. Якщо суму множити на нинішню вартість винограду на ринку, то виходить заробіток – в межах 6 тисяч гривень. Ніби й не багато, враховуючи догляд, підживлення, але це чистий прибуток лише з півтора ара! Чи може пан Руслан займатися виноградарством на значно більшій території і показати землякам, що можна жити з землі? Може, звичайно, але господар переймається тим, що товар можуть викрасти ще до того, як він дозріє. Це єдина перепона, яка наразі перешкоджає стати фермером. Є і інша – глобальна. Поки в Україні триває війна, поки нема економічної стабільності, займатися своєю справою стає проблематично. Долар стрибає, наче навіжений, а тому вкладати кошти в землю, не знаючи, за що продаш  – ризиковано. Більше того, професійному офіцерові набридла незрозуміла війна і вже готується до мобілізації у зону АТО. Господарку залишає на дружину, дочок, зятя, внука Матвійка, якому лише рочок.

Ми поцікавилися, куди свій виноградний урожай діває, бо його справді на гілках висить багато. Виявляється, виноград наразі – не бізнес, а захоплення, тому використовує його, як… валюту. Вирощене можна комусь віддати чи обміняти у селі на будь-що, наприклад, мед. І заради справедливості треба сказати, що не виноградом єдиним живе родина Сухових… Вирощують кілька сортів помідорів, фізаліс і ще всілякі інші не конче зрозумілі нам овочі. З тваринного світу ми засікли кроликів, а торік тут жило порося з чудернацьким прізвиськом “мангал”. Судячи з назви, долю поросятка не важко уявити…

Якщо скажу, що гречний господар відпустив нас без частувань, то помиляєтеся. Ми сиділи на пеньках, пили смачне виноградне вино і закусували розмаїттям винограду. Оригінально… І обговорювали економічні перспективи розвитку виноградарства на наших теренах. Ловив себе на думці, що Юрій Василенко мав рацію – такі господарі вартують уваги, а їхній досвід городництва – поширення. Справді, скільки можна сидіти на канапі і ґнирати на всіх і на все…

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити

Залишити комментар