В день аграрного свята незаслужено не згадали…

SambirWZ
52

В день аграрного свята незаслужено не згадали…

Є теми, до яких змушують повертатися наші читачі. У ту листопадову неділю, коли на календарі було професійне свято працівників агропромислового комплексу, наш репортер, який пам’ятає ще колгоспи, взявся згадувати поіменно титулованих сільських ґаздів. 

В СЕРЕДИНІ вісімдесятих минулого століття (Боже, як то давно було!) Самбірщина мала 17 великих колгоспів, потім перейшли на маленькі сільські спілки. Усі, хто хотів покерувати, покерували, хоча в багатьох випадках це печально закінчувалося… І пригадати усіх було майже нереально. Ми і так назбирали більше сотні аграрників – чи тих, які уже померли, чи тих, які ще досі ґаздують. чи уже на пенсії.

Дякуємо за відгуки, бо людям приємно було пригадати своїх колишніх, але щиро перепрошуємося перед тими, яких не згадали. Це уже потім читачі самі доповнювали і саме тому вважаємо за потрібне знову повернутися до теми.

У «чорновику» був, а потім десь «загубився» нам багаторічний керівник Волебаранецького господарства Іван Ващак. Насправді, дуже потужний чоловік, який тримав в лідерах величезний шмат аграрної Самбірщини. Помер… В тому ж таки господарстві багато літ працював Іван Лопушанський, який згодом керував КРУ, потім був першим заступником міського голови Самбора. Незаслужено забули згадати Володимира Ваньовського – керівника заготконтори, який тісно співпрацював з усіма сільськими структурами, Василя Макаревича з Дубрівки, який був одним із перших фермерів на Самбірщині, Петра Голуба з Ралівки, потужного керівника колгоспу, Ореста Кадикала, який добре господарював у Михайлевичах, та Богдана Цюцького, який вирощує нині сади в Бережниці.

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити