Ветеранська збірна України спромоглася забити нашому «Урагану» лише один гол. І на тім спасибі…

SambirWZ
203

Ветеранська збірна України спромоглася забити нашому «Урагану» лише один гол. І на тім спасибі…

Історія футболу Самбірщини здобула право вписати ще одну поважну сторінку, причому золотими літерами

Ми так думаємо, що хтось на теренах Самбірщини мав би писати історію місцевого футболу бодай би для того, щоб внести золоту сторінку – неділю, 19 червня. У всіх містах та селах того дня відбувалися чергові турніри, а у Рудках – свято футболу, у якому не стільки  важливо, хто переміг. Мова йде про явище – у містечко приїхала збірна України, якій кинув виклик футбольний клуб «Ураган», створений на базі підгайчиківської команди…

МИ ВАМ потім розповімо, які авторитети грали у Рудках, а наразі доповімо, що наш місцевий клуб взяв право зустріти ветеранів всеукраїнського футболу виключно тому, що показав клас на рівні області. І коли українські метри футболу обирали, де треба провести матч престижу, то обрали Рудки. Могли, скажімо, Червоноград, але їхня душа лежить до того, щоб популяризувати гру у маленьких містечках. Тим паче, ці матчі присвячені загиблим воїнам АТО, а їх найбільше власне у таких скромних районах. Скажемо більше: коли перед авторитетом  українського футболу Мироном Маркевичем постало питання, з ким зустрічатися наступного разу, то він обрав Рудки… Ветерани українського футболу потім самі зізнаються, що точка зору пана Маркевича є вирішальною. Рідкісно приємно, що ця позиція збіглася і з бажанням рудківчан… Тому без перебільшення можна сказати, що тисячі людей, які були на матчі збірної України і об’єднаної команди Рудківської ОТГ, приїхали не даремно. Ну, найперше для того, щоб побачити зірок українського футболу, а уже потім оцінити, чим ця інтрига закінчиться…

Перед початком була звична словесна розминка, бо все це відбувається не просто так… Ветерани української збірної подорожують – день перед тим зіграли матч з селом Підмонастир Перемишлянського району. І знаєте, що найцікавіше з того, про що говорили коментатори, – сільська команда виставила на гру 36 гравців – це для того, аби кожен з місцевих міг себе випробувати у грі з майстрами. Ветерани футболу подорожують Україною і задля того, щоб вшанувати бійців АТО і на благодійній основі зібрати кошти для дітей загиблих. Така ж скринька подорожувала і на рудківському стадіоні… Ветеран футблоу Олег Собуцький дуже хвалив Мирона Маркевича за патріотизм, легендарність і невтомність та побажав учасникам турніру миру і спокою. Приємно було почути співзасновника ветеранської обласної футбольної ліги Любомира Янківа та директора департаменту молоді і спорту ЛОДА Романа Хім’яка, до речі, родаку зі Самбірщини. Йому належать такі слова: у футболі важливо, не хто спереду, а хто поруч з тобою, а тому згадав розгромний матч, у якому Україна перемогла Сербію. Рудківська уболівальницька громада була вражена тим, що не розпочавши основну гру, гості віддали нашій команді квитки на понеділковий відбірковий матч з Люксембургом – це круто! Не залишилися у боргу і представники місцевої влади. Мер Рудок Іван Лозинський передав гостям образ Матері Божої Рудківської, а депутат обласної ради Володимир Шведа побажав усіх гараздів членам команд і вдячність за приїзд у його місто. Скориставшись присутністю такої потужної уболівальницької публіки,  влада вручила подяки місцевим організаторам спорту Оресту Мазуру, Михайлу Фещину, Степану Островському та Ярославу Баховському. До слова, незважаючи на поважний вік – більше вісімдесяти, Орест Мазур з другого боку стадіону не йшов, а біг за нагородою – нехай би «молодняк» ще так побіг… Не можемо не згадати, що серед поважних гостей був і представник аграрної компанії «МХП» Богдан Скабара, який, як з’ясувалося, виступав помічником і спонсором команд.

Здається, ми успішно пройшли офіційні моменти футбольної імпрези, а тепер про склади команд. Панове уболівальники, будьте напрочуд уважними, аби усвідомити, хто ж насправді прибув на Рудківщину, аби з’ясувати стосунки з нашим  «Ураганом». Мирон Маркевич, якому уже 68 років, але бігає по два тайми. Олег Согуцький, Владислав Ващук, який став автором єдиного у поєдинку переможного гола. Віталій Рева, Сергій Нагорняк, Едуард Цехмейструк, Володимир В’язев, Євген Левченко, Богдан Шершун, Віталій Самойлов, Микола Іщенко… А у цьому місці детальніше: виявляться, пан Микола – рудківський зять. Сам не місцевий, а дружину забрав у нас і зовсім не шкодує. В’ячеслав Свідерський, Олексій Бєлін, В’ячеслав Шевчук, Володимир Бондаренко, Віталій Мандзюк, Василь Рац. Якщо уболівальникам знайомі ці прізвища, а ви виділи їх хіба в телевізорі, то заздріть, бо у Рудках вони були вживу і не відомо, коли ще будуть…

Не менш важливо назвати і тих, хто протистояв еліті українського футболу. Ігор Юрчак, Володимир Тимань, Ярослав Бурданов, Дмитро Ушаков, Роман Дячок, Павло Крайник, Сергій Вихацький, Олег Бойко, Михайло Стембальський, Микола Козак, Володимир Галишин, Михайло Ганишин, Ігор Лакомський, Ярослав Ганишин, Роман Кінаш, Зорян Андрушко, Андрій Томашевський, Ігор Маковський, тренер команди Ігор Лазерський, президенти клубу панове Крайник та Ушаков (перепрошуємо, але якщо когось не згадали, або згадали не так – не ображайтеся, бо надто бойовою була ситуація). Тепер про результат – наші, себто, не українська збірна, а «Ураган», так і програли з рахунком 1-0. Місцеві аналітики від футболу кажуть, що гості були поблажливі до господарів, тому і такий результат. Насправді, грати футбол з професіоналами доволі непросто. Через це і результат мінімальний. Як підмітив коментатор збірної України, в «Урагану» відразу по п’ять футболістів під час гри сходили на перепочинок, а нова п’ятірка входила – майже як у хокеї. Але ми цей факт не маємо за ґандж нашим, бо йди собі побігай майстерно з ледь не 70-річним Маркевичем. Ще одна цікава деталь – збірники не бігають, висолопивши язики на бороду, а кидають пасами і контролюють гру…

І наостанок. Те, що відбулося в неділю у Рудках, варте пошанування. Нарід отримав масу задоволення не тільки від того, кого побачив, а й тому, що мав змогу просто зустрітися поміж собою і відпочити у той час, поки великі і малі зірки ганяли по футбольному полі провінційний м’яч.

Роман ІВАНЧУК.

Журналісти «Високозамківської Самбірщини» висловлюють особливу вдячність Юрію та Надії Швецям зі Самбора та їхньому батькові Ігорю Швецю – колишньому начальнику першого жеку, а тепер рудківчанину, за можливість побути на історичному матчі.

Вас це може зацікавити