Вето, яке наклав мер Юрій Гамар, депутати подолали
Спочатку Юрій Дмитришин йшов у відставку волею 21-го депутата, тепер іде волею 24-ох. Найвищий час перезавантажувати владу у Самборі, якщо взагалі знайдуть охочі
Оповідки про сесії Самбірської міської ради відбуваються настільки часто, що стають набридливими. Але і ситуація, можна сказати, революційна. 13 вересня (ми, як правило, дат уникаємо) мало відбутися чергове засідання, щоб довершити раніше розпочатий порядок денний. Проте кворуму було стільки, що розпочати розгляд життєво важливих для міста проблем було неможливо. Міський голова Юрій Гамар, зваживши на відсутність обранців, оголосив, що наступного разу збираються 20 вересня. Начебто, все логічно, та нелогічним залишилося інше. Трохи раніше мер підписав розпорядження, яким наклав вето на рішення обранців з приводу відставки секретаря ради Юрія Дмитришина. І подолання вето намітив на 15 вересня, тобто минулий четвер.
Депутати у результаті тривалих консультацій дійшли висновку, що 20 вересня – гарний і потрібний день у справі державотворення, але не можна незаслужено пропускати 15 вересня, щоб поборотися з мерським вето. З самого ранку, як тільки з’ясувалося, що кворум є, можна було допустити, що того ж дня Юрія Дмитришина відправлять у відставку… Трохи з того, про що ми писали раніше. Коли депутати усунули з посади пана Дмитришина, то найгірший сценарій, який можна було прогнозувати, то вето від мера. І Юрій Петрович пішов тим шляхом, ще більше роздратувавши обранців. Ми не сумнівалися, що власне ця обставина і допоможе депутатському корпусу назбирати рівно стільки голосів, скільки треба… Голосування відбулося у таємному режимі. Отож, подолавши вето мера, обранці не тільки ще раз продемонстрували, що вони влада, а й вдруге відправили у відставку секретаря ради.
Ми уже якось згадували, що у політичних справах має бути і трохи хитрості. Наприклад, коли 15 вересня, судячи з настроїв депутатів, було зрозуміло, що відставка неминуча, то або Юрію Гамару треба було сказати, що він знімає своє вето та узаконює відставку секретаря, або самому секретареві треба було не допускати до такого ганебного голосування і самотужки заявити, що йде з ратуші. Ну, не вийшло так, а вийшло так, як вийшло… Тим паче, депутат Василь Спаньчак вніс приблизно таку ж пропозицію, аби гідно вийти зі ситуації. Мер, як і секретар, не дослухалися. В одному місці, коли ситуація зайшла в тупик, мер оголосив перерву, сказавши, що йде з кимось радитися. З ким, не повідомив, але депутати, схоже, здогадалися. Допустили, що радники – не ті, які в сесійній залі, а хтось зовсім інший…
Були міркування про те, що голосування за подолання вето не є законним. Міський голова так і сказав для преси, що не буде брати участі у цьому беззаконні (голосуванні). Але, навіть глибоко шануючи думку мера, хочемо сказати, що один раз 21 “рука піднялася” проти пана Дмитришина, другий раз – 24… Тут уже вступає у силу інший закон – моралі, і треба йти у відставку. Не виключено, що Юрій Любомирович може скаржитися до суду, але це знову ж таки, мораль… Минулого четверга у керівній команді мера зосталися: він, його перший заступник і профільний заступник з комунальних питань. Уже найвищий час доукомплектовувати команду. Команду, яка розвалилися, формував сам Юрій Петрович. Депутати тоді не перечили. Зараз треба формувати верхівку, враховуючи думки депутатів, а не тільки “сірих кардиналів”. “Кардинали” вже нарадили…
З другого боку, після всього, що сталося, чи знайдуться охочі йти у підлеглі до пана Гамара – теж питання… Всі потужні, впливові, розумні (і інші епітети) уже давно при своїй справі…
Не менш логічно треба спитати: за що звільнили з посади пана Дмитришина? Серйозних аргументів не так вже й багато. Але, як пояснив один із депутатів, аргументи не обов’язкові і закон їх не передбачає. Мовляв, так і написано: можуть зняти секретаря з посади. І крапка. Це нагадало мені давнього приятеля-підприємця. Він сказав, що коли має вакантні посади продавців, то бере всіх, хто зголоситься – без випробувального терміну, рекомендацій. Але так само і звільняє: без будь-який аргументів чи пояснень. Може це і є такий самий випадок?
В кулуарах ратуші говорять про те, що Юрія Дмитришина “сірі кардинали” можуть не відпустити викладати юридичні науки у Дрогобицький педуніверситет, звідки той прийшов. А тому Юрій Любомирович може, наприклад, прийти у юридичний відділ, де за нової влади з’явилися аж дві вакансії.
Після офіційного сесійного засідання Василь Спаньчак попросив мера поспілкуватися сам на сам з депутатами. Мер погодився. І це правильно бо доля звела їх під склепінням ратуші і всі взяли відповідальність за долю міста. Сторони обмінялися міркуваннями, однак, за свідченням окремих депутатів, вони не відчули поступливості у словах Юрія Петровича.
У вівторок обранці знову пішли в ратушу. Було цікаво – читайте наступного четверга.
Роман ІВАНЧУК.