В кафе у Мурайка-Дзіковського ціни – як в парламенті

Лікарня – це не тільки заклад, де лікуються, а, й можна сказати, живуть. Живуть пацієнти, відвідувачі пацієнтів, величезна родина медиків, студенти, поруч учні десятої школи, вихованці СПТУ швейників, працівники Пенсійного фонду та просто ходять пішоходи… І так чи інакше, треба щось їсти, бодай тричі у день. З харчами на шпитальних квадратних метрах сутужно, коштів на їжу у загальному бюджеті медицини йде рівно стільки, скільки треба хворому, аби не померти.

Щоб якось прикрасити життя в лікарні і біля неї, підприємці Володимир Мурайко та Роман Дзіковський, звівши фешенебельний медичний заклад акурат на так званому лікарняному роздоріжжі, відкрили там же і кафе. До слова, на Романа Васильовича лягла велика частка праці з реалізації та організації процесу функціонування закладу… Працю розпочали минулого тижня і фінансово відчули, що добра ідея людям сподобалася. Назву придумали сучасну «Food Poind», а по-нашому: швидка їжа. Але не думайте, що то все якесь хімічне, вуличне і нашвидкуруч зготовлене. Ні, все наше, власного приготування власними кухарями і з добрих свіжих продуктів. Просто їжу там подають швидко і смачно. Ви все одно не повірите, що наш репортер все це не куштував… Отож, ми замовили два обіди – по борщику, по дві котлетки, по два гарніри і навіть вінігрет та мій улюблений олів’є, каву, теплу випічку. Звісно, розраховувався Володимир Мурайко, заплативши лише 140 гривень за двох. В Самборі бувають «халяви», але такої ми справді ніде не бачили. Плюс до того, страви смачні, випічка вишукана і в асортименті. Знаєте, то не зовсім пасує рахувати чужі гроші на вітринах, але поки господарі давали персоналу цінні поради, ми провели власне розслідування цін і не полінувалися записати: олів’є – 8 гривень, оселедець – 14, вінігрет – 5, морква по-корейськи – 6, сирники – 7, котлета – 18 гривень за 100 грамів. Ми звернули увагу на пельмені – на вигляд і смак домашні, ну такі, які нам мами в дитинстві ліпили. 100 грамів цього  делікатесу (пробував, бо знайома кухар Марія Палиця потайки пригостила) – 7 гривень. То орієнтовно 5 штук. За десять – цілком пристойна порція – 15 гривень. Кому не треба! Попросіть дружину зліпити 10 пельменів на таку суму – не погодиться. Зрештою, це звичні ціни їдальні українського парламенту! Одне слово, там можна і навіть треба швидко та смачно поїсти… Не тільки ми оцінили кафе при лікарні. Поки з господарями закладу народжували нові ідеї для кухні, в зал заходили і студенти медколеджу, і медсестри, і навіть  авторитетні лікарі. Лікарі, як ми помітили, страви брали у так звані контейнери і несли у свої кабінети. Насправді, вони ж не хворі, потребують щось їсти протягом дня… Зрештою, відкрити кафе саме там – було соціальне замовлення медпрацівників. До речі, про соціальний аспект. Під вечір уся випічка піде за суттєво зниженими цінами, бо наступного дня знову все буде свіже.

Усе, про що ми розповіли, зокрема вартість страв, вас може дивувати, бо нині пішли такі бізнесмени, які, відкриваючи заклад харчування, хочуть все і відразу. Панове Мурайко і Дзіковський більше схиляються до думки, що це соціальний проєкт у їхньому бізнесі, який однаково принесе ефект, бо люди не можуть не оцінити…

Роман ІВАНЧУК.