В надрах Старосамбірської райради визріла ідея накласти заборону на будь-яку освітянську оптимізацію
Минулого тижня на сесії Старосамбірської районної ради виникла потреба остаточно узаконити опорні школі. Ми не будемо нині надто глибоко вникати у цю тему, позаяк присвятили їй раніше дуже багато часу і сил. Нагальність прийняти таке рішення, яке і прийняли, була викликана тим, що на розвиток опорних шкіл дають 800 тисяч гривень і, якщо не оформити навчальні заклади належним чином, то тисячі пролетять над районом.
Начебто все зрозуміло, однак освіта стала болючою темою і у сесійній залі знайшлося немало фахівців, які повели мову про збереження шкіл. Та ніхто не має нічого проти збереження шкіл, без яких помре село, а від смерті села помре Україна. Але ніхто з прихильників збереження, навіть без потрібної кількості дітей, не каже, яким коштом заклади утримувати.
Тим не менше, обранці добиралися до дрібниць. Наприклад, чи був проведений конкурс на визнання першої Старосамбірської школи опорною? Каменем спотикання стала тема від Романа Батючка: чи має право директор опорної школи ліквідовувати школи–філії. Підозра у тому, що начебто раніше керівник відділу освіти твердив, що не має права, а тепер каже, що має… Зрештою, головний освітянин Мар’ян Яворський авторитетно ствердив, що може ліквідовувати малі школи навіть наказом відділу освіти. Далі більше: депутати стали доскіпуватися, чому керівників навчальних закладів призначають у відділі освіти, а мають – з відома сесії, бо школи начебто належать районній владі. Мирон Пацай висловив підозру, що директорів призначають за принципом: кого адміністрація району назвала, того відділ освіти і прийняв. Зрештою, Мирон Дмитрович висловив кардинальну пропозицію, яка не була сприйнята, але цікава тим, що в районі треба накласти мораторій на будь–яку оптимізацію навчальних закладів. Мораторій – хороша річ, можна навіть сказати, модна, однак, ніхто не каже, як утримувати навчальний заклад, у якому 16 учнів і 15 педагогів. Буквоїд і проекточитач депутат Мирон Дмитрович П. у результаті глибокого вивчення матеріалів сесії і розмаїтих положень знайшов абсурдне твердження про те, що директором школи “може бути громадянин України“. Тобто, підказує логіка пана Мирона, може і не бути…
Дискусії тривали довго, але рішення про остаточне узаконення опорних шкіл набрало сили, хоча у тих дискусіях було надто багато голослівного популізму.
А от що стосується іншого проекту рішення, то тут і провидцем не треба бути, аби спрогнозувати, що питання не пройде. Керівник відділу освіти Мар’ян Яворський запропонував доволі об’ємний перелік шкіл району, які чи то слід понижувати у статусі, чи то призупиняти. Ми навіть їх не перераховуємо, щоб нікого не дратувати. Якби я був депутатом, то так само не підтримав би “наруги” над школами, оскільки у районі не вирішене питання з довезенням учнів у інші школи та працевлаштуванням ще працюючих вчителів. Проект рішення не підтримала і профільна гуманітарна комісія Віри Турій, хоча саме такі рекомендації з оптимізації місцевої освіти давала область. Голова РДА Орест Бонк цього разу не мовчав, бо тепер на його голову лягає фінансування таких закладів освіти. Вкотре нагадав, що коли у 2005 році почав керувати освітою, то було 13 тисяч шкільного люду, а тепер – на половину менше. Тому оптимізація є неминучою. І треба найперше думати про те, щоб діти отримували ґрунтовні знання і були здоровими. На користь пониження статусу шкіл чи призупинення їхньої діяльності прозвучав такий аргумент: Ново міська громада, оголосивши про “суверенітет” від району, тепер сама допетрала, що деякі школи не мають змоги фінансово утримувати і пішли на скорочення. Цей приклад мав навести депутатів на роздуми про те, що об’єднані громади, як от Новоміська, уже почали рахувати власні гроші і думати, на чому зекономити. А школи необ‘єднаних громад наразі ще мають таку дійну корову, яка називається районна влада.
Ми не ставимо у цій темі “крапки”, бо тут більше пасують “три крапки” чи “знаки запитання”. Ми просто залишаємо тему відкритою, бо рано чи пізно до неї все одно будуть повертатися – чи на сесіях районної ради, чи уже в об’єднаних громадах.,
Роман ІВАНЧУК.