Воля вшанувала своїх батьків… Співало все село: від діточок – до Заслуженого артиста
Так сталося, що після Швейка в Фельштині я опинився на трасі Старий Самбір-Самбір біля Торчинович – щоб добратися додому, але у бік Самбора протягом півгодини не було жодної маршрутки. Згадував усіх Романяків-Гарбузів, які невчасно кореспондентові “доставляють” транспорт. Аж тут дзвінок: Віктор Гейник, депутат Старосамбірської районної ради, їде у протилежний бік – у рідне село Воля на свято Батька і запрошує… Зневірившись, що потраплю у Самбір, поїхав разом з ним.
В остатаннє в селі Воля на Старосамбірщині був у 2008 році, коли знаменитий паводок дуже позбиткувався над людьми. Був разом з тодішнім головою районної ради Володимиром Горбовим і ми обидва дійшли висновку, що це село ліпше виселити взагалі, ніж відремонтувати. Ми були неправі, бо село не тільки відродилося, воно почало жити, співати, веселитися і приймати тих, хто прогнозував їм прикру долю. Не знаю точно, у який день, але будемо святкувати День Батька. Матерів вшановуємо часто, а от про батьків чомусь забуваємо. І не просто чомусь, а несправедливо. От у Волі і вирішили святкувати з розмахом і було відчуття, що батьки оцінили, бо татусів (на подив) було дуже багато. Виявляється, багато хлопців звідти служили чи служать у зоні АТО, багато хто на заробітках, але було відчуття, що чоловіки тут у пошані. І їхні діти на знак вдячності влаштували дуже гарний концерт. Діти, як відомо, погано не співають, а тому кількагодинне дійство перетворилося не просто на свято села, а свято щирих і добрих стосунків. Маю за честь назвати усіх, хто того дня перетворив Волю у філармонію. Назарій Проць, Марічка Цигенько, Ілона Винарчик, Ангелина Фасоляк, Діана Гриник, Зоряна Дмитришин, Роксолана Микитка, Валерія Фасоляк, Василина Яким, Ярина Яким, Роман Ковтун, Вадим Стецькович, Давид Кіт, Святослав Марич, Ярослав Легнер, Максим Добрянський, Святослав Темник, Максим Микита, Віталій Ковалик, Володимир Созанський, Вероніка Вольська, Євгенія Яким, ведучими свята були Ліля Васюта та Світлана Яким. Організували дітей завідувачки Народним домом та бібліотеки Лариса Павучак і Любомира Проць. Я був трохи здивований тим, що дітей готували саме ці люди, бо у селах, як правило, на концертах працюють… вчителі. А у Волі співають під орудою культпрацівників.
Поважними гостями волянського свята були Заслужений артист України Володимир Коциловський та керівник Старосамбірського відділу культури Петро Юрчик. Те, що вони вміють співати – давно доведений історичний факт. Я ж особисто вдячний пану Володимиру за пісню, яку дуже давно написав мій колега, тодішній редактор районної газети Андрій Дякун – “Зашивала мама час білим полотном“. Ми її співали ще колись чисто для розваги, але й подумати не міг, що твір стане таким популярним і навіть зазвучить у виконанні Заслуженого артиста. До слова, артист керує Народним домом у Торчиновичах – і це так само явище, бо в Україні такого феномену ще не було. Але чоловік, зважаючи на свій статус, не соромиться поїхати у Волю, заспівати кілька творів для звичайних простих людей. А Петро Юрчик зі своїм баяном – це просто віртуоз. Коли слухав його, було відчуття, що він не у Волі, а у музиці, що він розмовляє зі своїм баяном і кориться у ті хвилини своїй Музі.
А наостанок не можу не згадати сільського голову Ігоря Владичака – молодий чоловік “катає” першу каденцію у сільраді з одного села. Він ще не зіпсований ні владою, ні життям, тому, як мені здалося, трохи ніяковіє, коли його хвалять… Але це з роками пройде.
Роман ІВАНЧУК.