В ратуші розбилася літаюча тарілка
Не одна її посестра мріяла б про таку сенсаційно-скандальну долю, але не кожній дано
Одного разу до офісу «Високого Замку» у Самборі прийшла якась пані і, похваливши нас за газету (маємо свідків), порадила не писати так багато про міського голову Самбора Юрія Гамара. Бо невже нема інших тем? Ти ба, людям набридло читати, а нам, гадаєте, легко писати?
Про те, що керівник відділу земельних відносин Галина Магац рішенням Самбірської Феміди поновлена 2 жовтня на посаді, ми мали написати кількома рядками і нагадати, що це уже п’яте рішення суду про поновлення на посадах раніше звільнених ратушних працівників – Роман Пицик, двічі – Наталія Зремяк, начальник водоканалу Степан Кульчицький і тепер – Галина Магац. У таких ситуаціях ми радимо керівникам рівня Юрія Петровича: не вмієте звільняти, не беріться. Пані Магац, нагадаємо, позбулася праці за порушення присяги службовця. Це загальне формулювання, яке ні про що не каже. Каменем спотикання стала угода на оренду землі під колишнім кінотеатром. Хоча і вини її нема, але стала винною. Тому суд і поновив її на посаді, оскільки визнав аргументи юриста ратуші не аргументованими.
Тим часом, Галина Магац, отримавши рішення суду «до негайного виконання», чемно прийшла в ратушу. Написала заяву у загальному відділі, залишила копію рішення суду. Водночас поставила до відома про судову перемогу міського голову і стала чекати розпорядження про повернення на робоче місце. Такої вказівки від мера не було, бо він, ймовірно, роздумував, як бути. Але пані Галина ходила до магістрату – сиділа у приймальній, у коридорі, чи в інших кабінетах. Одного разу зайшла у кабінет реєстру виборців зробити ксерокопію. Ймовірно, хтось настукав, бо мер не часто там буває, а тому, коли прийшов, побачив сторонню особу, якою являється йому Галина Магац. Став вимагати, аби покинула приміщення, а у господині кабінету – письмових пояснень. Пані Галина, аби не нагнітати ситуації, встигла перепитати, коли їй повернуть робоче місце, але відповіді уже не чула. У цьому місці треба сказати, що цей кабінет до певної міри секретний, але будь-хто з виборців може у ньому знаходитися виключно у присутності штатного працівника. Але ця штатна працівниця нарвалася на гнів, який викликаний, не виключено, присутністю пані Магац. А ще мер побачив на столі тарілку, у якій була цукерка. Такий атрибут викликав у Юрія Петровича підозру на те, що тут п’ють каву. Запитав у працівниці, чи бачила вона цукерки у його кабінеті? Потім тарілка полетіла у стіну зі силою спортсмена і, як правильно ви здогадуєтеся, розбилася. Чесно сказати, не одна посестра такої тарілки мріяла б про таку долю, але не кожній дано. За людським поголосом, працівниця цього кабінету має відношення чи то до попереднього мера Копиляка, чи то до села Конів, а на ці іменники діючий господар магістрату реагує хворобливо боляче…
Це з одного боку, а з другого – мер, звичайно, попри таке навантаження має право на нерви, але у його посадові обов’язки не входить троща посуду. Працівники ратуші, яких знаю з часів попередніх мерів, часто на засадах дружби запрошують до себе на каву. Принципово не ходжу, щоб не підставляти ратушних і зберегти чужий посуд.
Наприкінці робочого четверга мер поновив на посаді Галину Магац, але з досвіду попередніх звільнених та судом поновлених, хочемо сказати, що нехай би пані Галя не дуже тішилася… Її може чекати нове звільнення, хоча наразі мер має шукати в межах 25 тисяч гривень, аби віддати гроші за вимушений прогул, який спіткав Галину Магац.
Роман ІВАНЧУК.