В Самборі дитячий майданчик будують на теплотрасі, а в Жешуві хвірточка не у той бік відкривається

Це добре, коли наші чиновники мають нагоду поїхати за кордон і побачити, що у нас не так. Мер Самбора Юрій Гамар був у Жешуві і побачив інший світ. Деякими враженнями поділився з журналістами. Зокрема, про дитячі майданчики.

Там вони є різні – відповідно до вікових груп. Майданчики обгороджені, щоб собачки не паскудили. Але коли нашим показували відпочинкові дива, то і тут, у ситій і балуваній Польщі, були невдоволені. Зокрема, матусі твердили, що хвірточки на обгороджені майданчики недосконалі, бо відкриваються тільки в один бік – важко виїжджати з колясками. Нам би їхні проблеми, подумав Юрій Петрович…

Польські враження доповнив тим, що були зустрічі з тамтешніми чиновниками і вони не проти розвивати освітні стосунки. Мають свої університети, а нам в Самборі, якби вдалося задіяти будівлю на площі Франка, то можна було б затіяти співпрацю. Проте, полякам не зрозуміти наших проблем так само, як нам їхніх – хвірточки на дитячих майданчиках. Нам ще треба будівлю на площі Франка вивести з податкової застави.

Та коли зайшла мова про вдоволених та невдоволених, ми вирішили повернути Юрія Гамара з Жешува у Самбір, на вулицю Шухевича, де розпочали споруджувати футбольний майданчик зі штучним покриттям. Були задуми освоїти кошти обласного бюджету на цивілізований стадіончик біля ДЮСШ. Але його зводять у спальному мікрорайоні, де є багато дітей. Місце біля ДЮСШ у мерії “зарубали”, бо хочуть приводити до порядку основний стадіон з його спорудами. За словами мера, на основу стадіону заклали певну суму грошей, а їх, здається, замало. Наразі роботи провадить колектив будівельників Степана Мандюка, а Юрій Петрович назвав Степана Мироновича меценатом. Пропозиції депутатам взятися за будову основи стадіону своїм коштом, відгуків не знайшли… Нам важко сказати, яким чином чи під чий авторитет обирали місце для стадіону, але коли дійшли до земляних робіт, то з’ясували, що низом йде труба теплокомуненерго. Розкопали, подивилися. Труба начебто ще добра, а от на стиках ржавіє. Може простояти ще років 15-ть, а може прорватися на світ Божий фонтаном тепла. Тому треба вишукати ще більше 100 тисяч на трубу. Але ми так і не збагнули: чи для того, аби її поміняти, чи для того, аби обігнути стадіончик.

Роман ІВАНЧУК.