В Стар’яві готові влаштувати бій з «москалями» та «фашистами». Тільки хотів би хтось цього…

SambirWZ
18

В Стар’яві готові влаштувати бій з «москалями» та «фашистами». Тільки хотів би хтось цього…

Якось до редакції прийшов один пан з числа тих, які вічно усім на світі невдоволені. І поки я думав, що цього разу «не так», відвідувач, зіславшись на нашу замітку про проєкт, який буде задіяний в Самбірському Народному домі, спитав: навіщо нам цей заклад. Мовляв, і так нічого не робиться…

МИ ОБІЦЯЛИ за нагоди переадресувати проблему керівнику відділу культури Оксані Фарович і нагода таки з’явилася. Наша співрозмовниця, не вдаючись у деталі, сказала, що заходів провели справді немало, але тепер через карантин все завмерло. Навіть місцеві артисти уже знудьгувалися за сценою, але нема на те ради: не можна людей наражати на небезпеку. І це теж правда, хоча поговорити про культуру можна і треба. Попри усі негаразди, це та галузь, яка вміє нас потішати, додавати гарного настрою і, зрештою, нести українське слово, пісню і дух…

А недавно у нас з’явився ще один співрозмовник на цю тему – Михайло Панько, директор Народного дому у Стар’яві. На цій посаді він з молодих років і аж до сивини, має величезний досвід, авторитет, його заклад – чи не найкращий на цих теренах. Інший на його місці сидів би, втішаючись зарплатою, а той ще пише і виграє якісь проєкти та мікропроєкти заради ремонтів у Народному домі. Каже, що всі ми колись минемося, а заклад залишиться для тих, хто прийде після. Незважаючи на ідеальні умови для відпочинку саме там, матеріальні цінності, Михайло Михайлович твердить, що двері його Народного дому не зачиняються. Це у прямому розумінні слова. Тобто, будь-хто і будь-коли може туди увійти, є більярд, шахи, шашки, є можливість просто відпочити. Єдина умова, яку виставив «завклуба» давно: кожен після себе має залишити чистоту. Одного разу хтось скувся і Михайло Панько ображено зачинив вхідні двері – це було покарання. Прийшли хлопці, упросили не зачиняти і обіцяли не смітити. Хоча насправді контроль за закладом є бодай би тому, що обійстя культпрацівника по сусідству з закладом культури і син Віталій – поліцейський… Насправді, носити ключі в кишені і кичитися тим, що ти начальник – кому це треба? А з приводу культурного життя в принципі, то Михайло Михайлович зазначив, що усі його колеги роблять концерти до усіх важливих свят і дуже радіють, коли приходять малі та старі послухати українську пісню. Щоправда, основні заходи тепер провадять на «подвір’ях», бо ж карантин…

Не могли ми не запитати про знаменитий фестиваль «Стар’ява-фест». Це фішка села, якою Паньки дуже пишаються. Чому пишемо у множині? Бо у Михайла Михайловича син Віталій захоплюється реконструкцією давнини. Щоб ви собі уявили з попередніх фестів: в село заїжджає розмаїта техніка часів минулої війни, хлопці одягнені у форму чи то бандерівців, чи то фашистів і москалів і відтворюють бій. Як ви правильно розумієте, перемагають завжди бандерівці. Але коли на величезному майдані вирують справжні пристрасті, то варто побачити. Народ в захопленні, бо поринути у ту давнину можемо лише так. Паньки й надалі готові влаштовувати у своєму селі повернення в історію, але цей екскурс доволі дорогий. Реконструктори з’їжджаються ледь не з усієї України і їм треба щонайменше повернути вартість квитка. Техніку возять на лаветах і це так само витрати. Привітні господарі не рахують харчі для гостей, але й на це йде кошт. Хоча коли всі організаційні проблеми минають, на душі стає приємно, бо подарували свято землякам. Влаштовувати такі «бої» набагато складніше, ніж, скажімо, скликати на сцену школяриків, аби просто заспівали перед батьками…

Раніше фестиваль був введений у районну програму святкувань і хоч якісь гроші, але йшли. Якщо влада, тепер уже ОТГ, каже пан Михайло, готова влаштовувати землякам такі фестивалі, то Паньки згідні їх провадити. Насправді, не хотілося б, аби у зв’язку з децентралізацією, створенням нових територіальних одиниць, нестачею коштів ми загубили те, що нажили, те, чим досі пишаємося. На Старосамбірщині, додамо від себе, традиційно провадили різні фестивалі, а потім десь та традиція розгубилася – ми собі думаємо, через цьогорічний ковід… Але привабливість території, на яку мали б їхати туристи, губити не можна і кожна окремо взята громада має придумати собі щось особливе. Хирівська, наприклад, уже має свою «Стар’яву-фест», вартує лиш підтримати…

Роман ІВАНЧУК.

Вас це може зацікавити