В суботу рано дітей рахували

Те, що в Україні чи не найбільше розмаїтих свят, які дають змогу не працювати, не дивина. І то не припущення, а офіційні дані, які особисто мене шокували кілька років тому. Коментували цю тему своєрідно: одна з найбідніших країн Європи так щиро не хоче працювати… Ми собі аналізуємо інакше: у нас ще залишаються свята з комуністичного минулого, до яких додали і українські поважні дати.

Одначе існує цікава практика: коли якийсь робочий день стоїть по су-сідству зі святковим, то їх сумують у вихідні, а потім той робочий день переносять на якусь чергову суботу… Робоча субота, будьмо відвертими, перетворюється у те ж свято, тільки на робочому місці. Чисто психологічно людина не налаштована віддавати себе праці у такі дні, вони здебільшого скорочені до неможливості… Свіжий приклад – у суботу, 12 березня, уся працююча рать мала відробити вимушений понеділковий вихідний 7 березня. У тому числі, школярі та вчителі. Відчуваємо, з якою “охотою” і старі, і малі не йшли, а летіли того дня припідносити граніт науки тим, хто має його гризти… Проте, у суботу традиційна “халява” була затьмарена візитами у деякі школи Самбора напрочуд поважної делегації – троє працівників відділу освіту, один представник гуманітарної сфери ратуші і навіть член міськвиконкому, який, скажемо так, має доволі опосередковане відношення до шкільництва. За яким принципом були обрані саме ці школи, нам важко сказати – вони розкидані у різних закутках, але можна допустити, що керують цими навчальними закладами особи, які можуть чимось не подобатися владі. Але то тільки наше припущення. Візит в одну школу автоматично продукує дзвінки у інші. Це все одно, що колись на базар приходив один податківець до одного підприємця, а всі інші уже знали. Або ДАІшникам варто було упіймати одного водія, щоб уся траса на кілометри в різні боки знала про “небезпеку”.

У одній із шкіл поважна комісія, переступивши поріг, навіть не поставила до відома директора, а, зустрівши завуча у коридорі, відразу пішла по класах рахувати учнів, мабуть, не розуміючи, що таке незвичне дійство не найкраще психологічно впливає на самих учнів. Дехто з рахувальників дозволяв собі не зовсім тактовні коментарі у присутності дітей, ну, наприклад, якщо ви не будете ходити до школи, то вашу школу взагалі закриють. Або – якщо не будете ходити, ми вам контрольні при комісії влаштуємо по усіх предметах… Що цікаво, саме у цей заклад і саме цього дня діти чомусь дружно прийшли (на радість чи смуток комісії), хоча ніхто не віщував такої поважної делегації. Навіть старшокласники прибули, які по суботах, скажімо, звикло їздять чи ходять до своїх репетиторів. Знаєте, якби ще перевіряли присутність вчителів на роботі, які мають відпрацьовувати бюджетні гроші, то півбіди… Ще в одному навчальному закладі керівник школи поскаржилася на побутові незручності, як от діряві труби, чи стіну, яка валиться, але почула у відповідь, що вони цього разу не з того приводу прибули…

Але ми так і не збагнули концепції цього заходу. Ну, можна спрогнозувати, що чиновникам у суботу самим нічого було робити, тому придумали собі заняття на півдня. Можна допустити, що у випадку відсутності учнів покарають директора чи насварять класного керівника. Хоча ми геть не розуміємо, яку відповідальність можуть нести педагоги, коли діти не прийшли у школу. Направду, не буде директор замовляти таксі, щоб звозити дітвору на науку. Інше питання, що класний керівник має знати вранці, чи дитина з поважних причин не прийшла у школу, чи десь вештається містом… Для цього, наприклад, і батьки можуть повідомити вчительку про непередбачувані обставини вимушеного прогулу, і вчителька може поцікавитися. Можна допустити, що коли б не проводився урок, то вчителям за недисциплінованість зняли б із зарплати вартість “45 хвилин”,  а може й догану дали, у тому числі і директору. Тож, у які розумні рамки можна вкласти візити суботніх рахувальників у навчальні заклади? Здивувало і те, що діти однієї з перевіряльниць, за неперевіреними даними, того дня, здається, теж не були у школі.

Багато інших батьків, як ми з’ясували, писали стандартні пояснювальні записки, чому їхні діти не були у школі у суботу?

Наостанок трохи історії. Колись давно, коли ще сам учився у школі, в наказовому порядку на усі релігійні свята – Великодня Неділя з самого ранку, скажімо, чи на Різдво, дітям придумували походи у школи на розмаїті заходи чи культпоходи у кіно “про війну”. Якщо раптом якась дитина не прийшла, її брали на список, а батьків кликали для дачі пояснень до директора. Ну, це зрозуміло – часи атеїзму, а зараз приблизно те саме, тільки з 8 березням…  Маразм  якийсь…

Роман ІВАНЧУК.